Розкажіть докладно від сварки. Ось буквально у форматі діалогу:
"Я сказав:...
Вона сказала:...
Я:...
Вона:...
і т.д. аж до моменту, коли вона заговорила про розлучення"

Загалом, я сидів на дивані з донькою, показував їй мультики на телефоні. Дружина лежала поряд, редагувала фото у телефоні. У ванні, в машинці стиралася білизна. Воно стиралося і машинка зупинилася. Пропищала вона, дружина це чула, але витягувати його не пішла. Минуло приблизно хвилин двадцять. Після я пішов у туалет і повернувшись трохи грубо сказав що типу білизну давно стиралося. Та тут навіть не в машинці була справа а в тому, що мені післязавтра треба було їхати у відрядження, а дружина просто сиділа в телефоні і не приділяла мені уваги перед від'їздом. Мене це зачепило. Після того як я дружині сказав про білизну, вона мовчки встала і пішла його розвішувати. Тим часом вийшов покурити т.к. пізно було і треба було вже класти доньку спати.
Повернувшись побачив, що дружина на мене надулася. Уклала доньку спати і далі пішов діалог на підвищених тонах, але не так голосно, щоб розбудити дитину. Далі я – це я, ж – дружина.
- Чого ти мені грубиш?
Я не зрозумів!
- Ти навіщо так грубо про машинку сказав?
Я - Я не грубо, просто сказав що давно стиралося! (хоча визнаю було трішки грубувато)
Ж - А що сам не міг витягти?
Я - Ну сказала б, витяг!
- А че тобі все говорити треба? Сам не міг здогадатися?

- Чого такий сумний? Чо з обличчям знову?
Я - Та нічого, що ти на мене наїхала вчора безпідставно?
- Ти сам винен.
Я – Ні в чому я не винен. Вічно ти то до моїх слів чіпляєшся, то до мого обличчя (так було іноді).
Ж - Ти ж сам як завжди не задоволений!
Я – Не подобатися не дивись!
Ж - Ти мене дістав! Коротше приїжджаєш із відрядження і йдемо розлучатися!

У цих сварках ми просто не чули одне одного. Кожен думав що він має рацію! Так і пройшли мої півтора дні (мовчки!) Поки я не поїхав у відрядження.
Думав мож поїду і пройде два дні і вона підстигне, але не тут то було. Говорить розлучаємося і все тут! Далі спілкування майже припинили на два тижні. Тому що знову намагалися все дізнатися про що я писав вище, але нічого з цього не вийшло. Знову ж таки повторюся від того, що не чули один одного! Минуло два тижні і вона каже, мовляв, може нам варто переїхати до батьків. Типу економія грошей і їй вдома легше буде. Але потім передумала. Батькам незручності доставляти типу будемо. Типу будемо жити поки що так. Я погодився. Ось поки що так і спілкуємося. Вже набагато краще, тепліше. Але лише ділове спілкування (фінанси, донька, робота). Сміємося як раніше. Але на цьому все! Ніяких там повідомлень "про нас" або "про любов нашої" або "про наші стосунки" або "про розлучення"... Через два з половиною тижні так і спілкуємося. Від мого відрядження тим часом залишається трохи більше місяця...