Хтось убив Миколу Фадєєва. Помер музичний журналіст Миколай Фандеєв
Сьогодні відзначає день народження Йосип Пригожин, але, як і у випадку з Алібасовим (), згадаємо не його, а журналіста, який вступив із продюсером у нерівну боротьбу та програв.
Микола Фандєєв (1960-2015) пішов не старою ще людиною, до кінця зберігши драйв, любов до музики та спрагу людського спілкування. Перед смертю він встиг звинуватити в непрофесіоналізмі лікарів, навряд чи згадавши пісню репера Noize MC "Хто вбив Миколу Фандєєва".
Меломаном Микола був з дитинства, причому із пристрастю до зарубіжної музики, «фірми», як він її називав. Музиці не лише англомовної. Він непогано знав угорську та польську естраду.
Закінчив МЕІ, кафедру радіотехніки.
На жаль, я не пам'ятаю Фандєєва на радіо, де він працював у 1990-ті. Тоді світські журналісти раптом почали редагувати бал. З 1993 року і до дефолту саме вони визначали культурні тренди країни, на тлі розвалу вітчизняної літератури та кінематографу. Хітом тодішнього телебачення стали «Акули пера» до складу яких Фандєєв не входив, чому його слава дещо запізнилася.
Фандєєв працював редактором на радіо "Відродження" та "Панорама", потім став ведучим на "Камертон-радіо".
1997 року почав друкуватися як музичний критик, але таку газету як «Всі канали ТВ» і журнал «Відповідь» я в руках не тримав.
Для мене Фандєєв проявився лише десь до середини нульових, коли його робота на дядька була закінчена. Спочатку я зустрічав його на різних телешоу, мимоволі додаючи звуку, бо говорив хлопець цікаво та провокаційно. А потім у Фандєєва з'явився свій портал Starsnews, - порталу того давно немає, але офіційний сайт Фандєєва функціонує, - http://www.fandeeff.hop.ru
Не знаю, наскільки часто влипав Фандєєв у скандали до цього, тексти його в журналі «Ответ» досить прісні, без особливої солі. Мабуть, політика публічних ЗМІ Миколи стримувала. А ось на порталі Фандєєв роздухарився.
І це зрозуміло, - фахівець із класичного року, який розуміє, що до чого був змушений розбиратися у відтінках попсового лайна. Фандєєв неодноразово викривав артистів використання фонограми; чудово знаючи музику, знаходив законспірований плагіат; кидався зі звинуваченнями на Валерія Меладзе, що той не дав на продюсовану ним з братом Костянтином «Фабрику зірок» жодної гарної оригінальної пісні, витягнувши з задвірків нафталінові піснюшки, що провалилися; пророкував, що Аніта Цой, незважаючи на потужну підтримку чоловіка (правої руки тодішнього мера Лужкова), слави не досягне. Журналіст заривався, не боячись сильних світу шоу-бізу. Зворотна реакція не могла не наслідувати.
Спершу на Фандєєва накинувся з ножем один із численних чоловіків Олени Беркової. Той скандал вдалося зам'яти полюбовно.
Потім Фандєєв виявився натхненником репера Noize MC, написавши на його альбом The Greatest Hits Vol. 1» зубозроблювальну рецензію. У відповідь співак розродився піснею «Хто вбив Миколу Фандєєва?», що є некрологом, причому далеко не компліментарним. Саме тоді ім'я Фандєєва широко дізналася як музична тусовка. Сам Микола послухавши трек, виніс позитивний вердикт. Зрештою цей вчинок відповідав хуліганському стилю журналіста.
Найзапекліша рубка зав'язалася у Фандєєва з продюсером Йосипом Пригожіним. Вони чіплялися постійно, доки Пригожина не прорвало. На одній із прес-конференції Валерії дійшло до прямої сутички. Пригожин знайшов уразливе місце правдолюба Фандєєва, заявивши, що той пише добре про тих, хто платить. Не знаю, наскільки це було справедливо, але мене завжди дивувало поблажливе ставлення Миколи до деяких артистів одного продюсерського центру.
Підібравши на Фандєєва компромат у вигляді його друкованих висловлювань, Пригожин подав до суду. Судилися довго і Фандєєва катастрофічно. 2010 року йому присудили виплатити 230 000 рублів.
Після чого Фандєєв оголосив про примирення сторін і вибачився.
Борг Пригожин вибачив, а з мережі зникли хльосткі статті Миколи з приводу «Фабрики зірок-6» та Валерії.
Але в результаті репутація журналіста була сильно поклеблена. Його перестали запрошувати на громадські заходи.
На мою думку, це пішло Фандєєву на користь. У 2012 році він затіяв у ЖЖ проект «Забавні дев'яності» - тут початок (https://fandeeff.livejournal.com/2012/01/), що включає 300 постів про естраду тих часів, коли було весело, п'яно і багатолико. Протягом півтора року мої будні починалися зі спогадів та пісень від Фандєєва. І, їй-богу, це було чудово!
Кінець Фандєєва показує, яким живчиком він йшов.
І як його залікували.
Ось його посада ЖЖ від 26 січня 2015 року - https://fandeeff.livejournal.com/1065226.html
Дублюю.
Називається "Похід за інфарктом".
Ось, дозрів-таки, щоб розповісти, що ж зі мною сталося останні два тижні…
Поступово погано відчувати себе став у середу – 14 січня. Прийшовши цього дня додому, я помітив, що зі мною щось не так, але не занепокоївся. Першою моєю думкою було – отруївся чимось. Чи мало зараз у продуктових магазинах продають прострочені продукти – у рамках програми протидії підвищенню цін через санкції?
Вранці наступного дня (15 січня) я благополучно поголився, приготував сніданок. Але з'їсти його я так не зміг: кому в горло не ліз. До того ж я – пардон – пробрався, пробивався. А ще мене пробив сильний холодний піт! І щось боліло біля горла під кісткою: монотонний тупий біль... Загалом, цього дня вирішив відлежатись вдома, і з дому так не вийшов.
16 січня я був просто змушений дещо відвезти - недалеко від будинку. Знову холодний піт, знову пронос, знову біль під горловиною, щоправда, тепер вона була трохи нижча. З гріхом навпіл відвіз те, що треба: десять секунд йду, потім 10 хвилин стою - задишка, і т. д. А вже повернувшись додому я викликав з поліклініки дільничного лікаря.
Лікар прийшла доволі швидко. Подивилася мене, послухала. Я розповів їй про пронос, нудоту, а також про біль під грудиною. І вона офіційно поставила діагноз: інтоксикація, тобто отруєння. Прописала мені активне споживання активованого вугілля, та й валідол з ношпою - якщо де чого заболить. Ну, а якщо стане ще гірше – викликати швидку допомогу.
Вранці 17 січня (субота) мені стало ще гірше, довелося викликати швидку. Хлопці приїхали швидко. Знову оглянули-обмацали-виміряли - і глушили мене новим діагнозом - ІНФАРКТ!
Все, що було потім, я вже пам'ятаю погано. Хіба що як мене в колясці викотили з під'їзду у двір, і там якісь наші сусіди аж надто сумно на мене дивилися….
Привезли мене до лікарні №15 (Вешняківська вул., буд. 23). Оскільки я вже був ніякий, далі пам'ятаю невиразно. Пам'ятаю, що везли мене поверхами на каталці, щось кололи, щось вимірювали… У результаті помістили мене у реанімаційному відділенні. Підключили мене кембриками до крапельниці, до кисневого апарату, напихали величезною кількістю різних ліків. В результаті у мене почалися... ГЛЮКИ! То я гуляв якимсь нічним безлюдним містом з великою кількістю неонової реклами, то я брав участь у якихось бізнес-проектах, і т. д. Галлюциногенний період мого перебування в лікарні вилився в кілька днів.
Реанімаційне відділення Лікарні №15 – окрема історія. Так, тут багато сучасної апаратури. Але це, мабуть, єдина перевага. Фактично реанімаційне відділення – це надрежимне підприємство. Сюди взагалі не пускають нікого, сюди родичам складно передати для пацієнтів потрібні їм у побуті речі. Тут немає ні ТВ, ні радіо, ні вай-фаю. Ніде нема дзеркал. У туалет можна лише лікарям, пацієнтам, будь ласка, качка.
Телефон пацієнтам – категорично не можна! А ось медсестрам можна. Особисто я не раз спостерігав, як медсестра Юлія тікала в дальній закуток і балаболила там хвилин по СОРОК! Це замість того, щоб займатися хворими!
У реанімаційному відділенні немає навіть стандартних розеток на 220 В, медичні прилади штепселі зовсім іншої форми. А головне – тут неймовірно важко перебувати у пацієнтів. Хворі кричать голосно і багато (ніби це тортурна гестапо), так що, наприклад, виспатися проблематично.
Медична апаратура тут далеко не безмовна. То тут, то там пискують біпери. Подібну музику я чув десь у Брайана Іно…
Вдень, щоб якось підняти настрій, я намагався спілкуватися з іншими хворими. Але вони чомусь спілкуватися не бажали за рідкісним винятком. Єдиний веселий епізод, який я спостерігав ці дні, це робота рентгенолога. Прийшов молодий хлопець, прикотив із собою рентген-апарат, поставив його до чиєїсь каталки. Довго щось там встановлював, налаштовував. Потім натиснув кнопку і з витріщеними очима кулею вилетів у протилежний кінець коридору!
19 січня (понеділок) у мене настав галюциногенний фінал. Свідомість моя поступово почала прозрівати, а мій розум став ставити самому собі різні питання. Коли я нарешті упросив медсестру дати мені можливість висякати в раковину - бо дихати було нестерпно - я звернув увагу на сильні згустки слизу, що рясно виходять з мене, змішані з бурою кров'ю. Виявилося, це був результат пневмонії! Про яку раніше мені взагалі ніхто нічого не говорив! І під горловиною у мене теж боліло саме від пневмонії.
Потім прийшов якийсь лікар і почав мені дорікати, що інфаркт я собі заробив сам через те, що я… ДУЖЕ БАГАТО КУРЮ! Мого доказу, що я взагалі не курю, що за своє життя я не викурив жодної цигарки (і це чиста правда), він чомусь категорично не прийняв.
І ще я хочу розповісти вам про одного лікаря. Вважаю, що її ім'я має знати взагалі вся російська медицина. РОМАШЕНКО ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА.
Так ось ця сама Оксана Володимирівна, десь у вівторок (20 січня) прийшла до реаніматорської з пакетом документів, складеної нею на мене і показала мені першу сторінку цього пакета.
«Оксано Володимирівно, скажіть, це не помилка? У вас тут написано, що у мене перша група крові з позитивним резусом, а у мене все життя група крові була третьою».
"У нас найкраща апаратура, тому помилок не буває", - відповіла Ромашенко.
«Так, але в мене з дитинства, скільки пам'ятаю, завжди третя група крові».
Оксана Володимирівна починає морщити ріпу: «Можливо, у вас останнім часом організм сильно змінився, тому і ваша група крові теж змінилася».
Я потім довго намагався зрозуміти, як така «обізнана в медицині людина» в результаті стала ДИПЛОМОВАНИМ ЛІКАРЕМ. Відповіді не знаю і досі…
У середу 21 січня мене нарешті перевели з реанімаційного відділення до кардіологічного. Приміщення №438 було схоже не так на лікарняну палату, як на побутівку. Стіни обшарпані, в туалеті іржаві труби, в душі взагалі не помитися через гидливість. І все ж таки я спочатку зрадів: пацієнти виявилися більш товариськими. Із 6 осіб 5 шоферів! Але!
Увечері ці шофери посідали дивитись у чиємусь ноутбуці якийсь бандитський серіал. Охоче коментували все, що бачили на екрані: «А ось дивіться, чи не встигла вона до нього прийти, як він уже їй вдмухнув», «о, і цій теж засадив, ха-ха-ха» і т. д. плюс позбавлений всякого сенсу багатий набір мату.
Додатковою ж пікантністю ситуації було те, що їхній цей ноутбук здатний був показувати лише один цей восьмисерійний фільм. В результаті вони подивилися цей серіал поспіль і без зупинок разів п'ять!
Ну, гаразд, думаю, зараз вони ляжуть спати, і я теж нарешті висплюсь! Фіг вам! Спати вони лягли, але захропіли (як мінімум троє) так, що стіни затряслися!
Наступної доби мене чомусь знову повернули до реанімаційного відділення. Щоправда, оскільки в той момент там «гучних» пацієнтів не виявилося, мені вперше за шість днів вдалося сяк-так виспатися. Навіть під "Брайана Іно".
22 січня (четвер) мене знову повернули до побутівки №438 кардіологічного відділення. На щастя, і тут змінився склад пацієнтів, в результаті підібралися дуже приємні на предмет спілкування мужики (хоча один храповик зі старого складу все ж таки залишився). І лише 23 січня я нарешті знову опинився вдома. Як кажуть, зараз продовжую лікування в амбулаторному режимі.
- - - - -
Не знаю, навіщо я все це тут написав, мабуть, просто захотілося виговоритись.
ЛЮДИ, СТАВАЙТЕСЯ ДО СВОЄЇ ЗДОРОВ'Я ЯК МОЖНА УВАЖНІШЕ! І НЕ ХВОРІЙТЕ!»
Noize MC та Микола Фандєєв. Здається, що може пов'язувати цих абсолютно різних людей? Все просто: між ними йде майже справжня війна. Критик Микола Фандєєв неприємно відгукнувся про один з альбомів виконавця, публічно його образив. Якщо ви ще не знаєте цієї історії і не знайомі з особистістю цієї людини, то ця стаття є для вас.
Рецензія на альбом
Микола Фандєєв відвідав презентацію, а пізніше написав невтішний відгук, у якому помітив, що там було багато вагітних жінок, а хтось навіть вказував на причетність до цього молодого виконавця. До цього дня критик не чув жодної його композиції і не знав, що хлопець читає реп. Хоча він сказав, що таке виконання взагалі складно пов'язати із хіп-хопом. Також він зазначив, що кожна пісня Noize MC сповнена нецензурної лексики. Микола Фандєєв висловився і про виконавця, натякнувши на низький рівень його інтелектуального розвитку.
Репер виступав на сцені із гітарою. Але якщо вірити словам журналіста, то він її взагалі не користувався, вона була атрибутом «крутості». Ближче до середини виступу він взагалі її позбувся. Ще виконавець зі сцени заявив, що найнеприємніше йому спілкуватися з музичними журналістами. Напевно, це й зачепило Фандєєва, коли він написав таку рецензію.
Критику не сподобалися і диски, які були роздані на презентації. Він заявив, що це були звичайні «болванки», а запис зроблено не в студії. А у результаті Микола Фандєєв назвав увесь цей захід ганебним.
Відповідь Noize MC
Микола Фандєєв, смерть якого вигадав репер у своєму треку, звичайно, очікував реакції, але навряд чи такий. Виконавцю не сподобалося те, що він переходить на особи і вже ображає його, а не висловлює свою думку щодо альбому. Його пісня - теж своєрідна рецензія Фандєєву, але лише у незвичному музичному форматі.
Він розповідає, що трек написав дуже швидко, буквально за день, це було в дорозі. Того ж вечора він записав його вдома і переслав другові, який наклав музику. Так і з'явилася ця композиція у відповідь, яку Іван (а це справжнє ім'я виконавця) вирішив назвати «Хто вбив Миколу Фандєєва».
Згодом стало відомо, чому ця пісня не увійшла до першого альбому молодого виконавця. Справа в тому, що на той момент він переходив від однієї компанії до іншої, і вони відмовилися вставляти її, боячись судових розглядів. Іван просто завантажив її до мережі, закликаючи до поширення.
Реакція Фандєєва
Микола Фандєєв, біографія якого в іронічній формі була розкрита у пісні, позитивно відреагував на це. Він заявив, що йому було навіть приємно послухати некролог про себе, а трек припав йому до смаку. Залишається тільки здогадуватися, які справжні емоції зазнав Микола Фандєєв, прослуховуючи запис.
Noize MC вважав це звичайним проявом боягузтво. Він вважає, що журналіст пішов безпечним шляхом, побоюючись реакції народу, а про нього він навряд чи думає добре.
Гурукен висловлює свою думку
Для непосвячених поясню, що людина з дивним ніком Гурукен – друг Фандєєва, який не міг залишити цю ситуацію поза увагою. Він написав величезний піст, де назвав Івана дурним, не вміє складати хороші тексти, виконувати їх і записувати музику. Також він заявив, що піаритися за рахунок смерті є жахливим.
Після цього Гурукен так і не заспокоївся, і коли Іван записав трек, пов'язаний з аварією, він назвав його поганим і присоромив виконавця. Здається, що і друг Фандєєва непогано піариться за рахунок цього.
Що зараз?
Здавалося б, що на цьому все має закінчитися, але ця справа отримала своє продовження у соціальних мережах. Було створено групу з однойменною піснею назвою, де фанати виконавця почали збирати всю відому інформацію про це. Вони пропагують поширення у всіх ресурсах, дають посилання на скачування та докладні інструкції. Також створено теми, де розкрито листування з Фандєєвим, а також знайдено й інші жертви його невтішної критики.
Трек, який збунтував громадськість, до речі, увійшов у перевидання альбому. Дивно, що й скандальна рецензія була видалена з усіх сайтів Фандєєва, а на другій презентації Фандєєв не з'явився, на щастя, для самого виконавця та його фанатів.
Микола Фандєєв та чоловік Олени Беркової
З ім'ям цього журналіста складно безліч скандалів. Один із найбільших стався із чоловіком Берковою, Володимиром Хімченком.
Чоловік колишньої зірки «дорослих» фільмів захотів особисто бути присутнім на її прес-конференції, щоб поспостерігати, які питання задаються його благовірною. Волею нагоди там виявився і Фандєєв, який представляв журнал «Відповідь». Він вирішив дізнатися у Олени, чи співає вона під фонограму, що робитиме, якщо вона раптом зупиниться. Це питання дуже розлютило Володимира, і він вирішив влаштувати самосуд над неугодним журналістом.
Першою під його гарячу руку потрапила прес-аташе Дар'я, яка, на думку Хімченка, не повинна була запрошувати тих, хто ставить подібні запитання. На цьому він не заспокоївся і вирішив стежити за Фандєєвим у клубі. Треба сказати, що це йому вдалося. Він підійшов до нього і попросив пройти в туалет, щоб поговорити. А там негайно встромив у бік Миколи китобійний ніж. Він погрожував йому вбивством, продовжуючи завдавати удару за ударом.
Звільнившись, Фандєєв відразу побіг до охорони, щоб викликати поліцію, але продюсер Берковий благав його не давати ходу цій справі. Той вирішив поки що не піднімати галасу, і справа вирішилася матеріальною компенсацією. Пізніше у своєму блозі Фандєєв сказав, що він ще не знає, що робитиме із кримінальною справою.
Ось про таку дивну особистість, як Микола Фандєєв, ви дізналися у цій статті. Якщо ви все ще хочете почитати рецензії на музичні групиі співаків, будьте готові, що там ваш улюблений виконавець буде представлений не в кращому світі.
Отримала звістку по смс, що Коля Фандєєв помер 31 січня! Яка жах! Я не розумію, як людину з інфарктом могли відпустити додому ... вмирати?! Останній запис з ФБ Миколи Фандєєва:
Микола Фандєєв
ПОХІД ЗА ІНФАРКТОМ
Ось, дозрів-таки, щоб розповісти, що ж зі мною сталося останні два тижні…
Поступово погано відчувати себе став у середу – 14 січня. Прийшовши цього дня додому, я помітив, що зі мною щось не так, але не дуже занепокоївся. Першою моєю думкою було – отруївся чимось. Чи мало зараз у продуктових магазинах продають прострочені продукти – у рамках програми протидії підвищенню цін через санкції?
Вранці наступного дня (15 січня) я благополучно поголився, приготував сніданок. Але з'їсти його я так не зміг: кому в горло не ліз. До того ж я – пардон – пробрався, пробивався. А ще мене пробив сильний холодний піт! І щось боліло біля горла під кісткою: монотонний тупий біль… Загалом, цього дня вирішив відлежатись вдома, і з дому так не вийшов.
16 січня я був просто змушений дещо відвезти - недалеко від будинку. Знову холодний піт, знову пронос, знову біль під горловиною, щоправда, тепер вона була трохи нижча. З гріхом навпіл відвіз те, що треба: десять секунд йду, потім 10 хвилин стою - задишка, і т. д. А вже повернувшись додому я викликав з поліклініки дільничного лікаря.
Лікар прийшла доволі швидко. Подивилася мене, послухала. Я розповів їй про пронос, нудоту, а також про біль під грудиною. І вона офіційно поставила діагноз: інтоксикація, тобто отруєння. Прописала мені активне споживання активованого вугілля, та й валідол з но-шпою - якщо де чого заболить. Ну, а якщо стане ще гірше – викликати швидку допомогу.
Вранці 17 січня (субота) мені стало ще гірше, довелося викликати швидку. Хлопці приїхали швидко. Знову оглянули-обмацали-виміряли – і глушили мене новим діагнозом – ІНФАРКТ!
Все, що було потім, я вже пам'ятаю погано. Хіба що як мене в колясці викотили з під'їзду у двір, і там якісь наші сусіди аж надто сумно на мене дивилися….
Привезли мене до лікарні №15 (Вешняківська вул., буд. 23). Оскільки я вже був ніякий, далі пам'ятаю невиразно. Пам'ятаю, що везли мене поверхами на каталці, щось кололи, щось вимірювали… У результаті помістили мене у реанімаційному відділенні. Підключили мене кембриками до крапельниці, до кисневого апарату, напихали величезною кількістю різних ліків. В результаті у мене почалися... ГЛЮКИ! То я гуляв якимсь нічним безлюдним містом з великою кількістю неонової реклами, то я брав участь у якихось бізнес-проектах, і т. д. Галлюциногенний період мого перебування в лікарні вилився в кілька днів.
Реанімаційне відділення Лікарні №15 – окрема історія. Так, тут багато сучасної апаратури. Але це, мабуть, єдина перевага. Фактично реанімаційне відділення – це надрежимне підприємство. Сюди взагалі не пускають нікого, сюди родичам складно передати для пацієнтів потрібні їм у побуті речі. Тут немає ні ТВ, ні радіо, ні вай-фаю. Ніде нема дзеркал. У туалет можна лише лікарям, пацієнтам, будь ласка, качка.
Телефон пацієнтам – категорично не можна! А ось медсестрам можна. Особисто я не раз спостерігав, як медсестра Юлія тікала в дальній закуток і балаболила там хвилин по СОРОК! Це замість того, щоб займатися хворими!
У реанімаційному відділенні немає навіть стандартних розеток на 220 В, медичні прилади штепселі зовсім іншої форми. А головне – тут неймовірно важко перебувати у пацієнтів. Хворі кричать голосно і багато (ніби це тортурна гестапо), так що, наприклад, виспатися проблематично.
Медична апаратура тут далеко не безмовна. То тут, то там пискують біпери. Подібну музику я чув десь у Брайана Іно…
Вдень, щоб якось підняти настрій, я намагався спілкуватися з іншими хворими. Але вони чомусь спілкуватися не бажали за рідкісним винятком. Єдиний веселий епізод, який я спостерігав ці дні, це робота рентгенолога. Прийшов молодий хлопець, прикотив із собою рентген-апарат, поставив його до чиєїсь каталки. Довго щось там встановлював, налаштовував. Потім натиснув кнопку і з витріщеними очима кулею вилетів у протилежний кінець коридору!
19 січня (понеділок) у мене настав галюциногенний фінал. Свідомість моя поступово почала прозрівати, а мій розум став ставити самому собі різні питання. Коли я нарешті упросив медсестру дати мені можливість висякати в раковину - бо дихати було нестерпно - я звернув увагу на сильні згустки слизу, що рясно виходять з мене, змішані з бурою кров'ю. Виявилося, це був результат пневмонії! Про яку раніше мені взагалі ніхто нічого не говорив! І під горловиною у мене теж боліло саме від пневмонії.
Потім прийшов якийсь лікар і почав мені дорікати, що інфаркт я собі заробив сам через те, що я… ДУЖЕ БАГАТО КУРЮ! Мого доказу, що я взагалі не курю, що за своє життя я не викурив жодної цигарки (і це чиста правда), він чомусь категорично не прийняв.
І ще я хочу розповісти вам про одного лікаря. Вважаю, що її ім'я має знати взагалі вся російська медицина. РОМАШЕНКО ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА.
Так ось ця сама Оксана Володимирівна, десь у вівторок (20 січня) прийшла до реаніматорської з пакетом документів, складеної нею на мене і показала мені першу сторінку цього пакета.
«Оксано Володимирівно, скажіть, це не помилка? У вас тут написано, що у мене перша група крові з позитивним резусом, а у мене все життя група крові була третьою».
"У нас найкраща апаратура, тому помилок не буває", - відповіла Ромашенко.
«Так, але в мене з дитинства, скільки пам'ятаю, завжди третя група крові».
Оксана Володимирівна починає морщити ріпу: «Можливо, у вас останнім часом організм сильно змінився, тому і ваша група крові теж змінилася».
Я потім довго намагався зрозуміти, як така «обізнана в медицині людина» в результаті стала ДИПЛОМОВАНИМ ЛІКАРЕМ. Відповіді не знаю і досі…
У середу 21 січня мене нарешті перевели з реанімаційного відділення до кардіологічного. Приміщення №438 було схоже не так на лікарняну палату, як на побутівку. Стіни обшарпані, в туалеті іржаві труби, в душі взагалі не помитися через гидливість. І все ж таки я спочатку зрадів: пацієнти виявилися більш товариськими. Із 6 осіб 5 шоферів! Але!
Увечері ці шофери посідали дивитись у чиємусь ноутбуці якийсь бандитський серіал. Охоче коментували все, що бачили на екрані: «А ось дивіться, чи не встигла вона до нього прийти, як він уже їй вдмухнув», «о, і цій теж засадив, ха-ха-ха» і т. д. плюс позбавлений всякого сенсу багатий набір мату.
Додатковою ж пікантністю ситуації було те, що їхній цей ноутбук здатний був показувати лише один цей восьмисерійний фільм. В результаті вони подивилися цей серіал поспіль і без зупинок разів п'ять!
Ну, гаразд, думаю, зараз вони ляжуть спати, і я теж нарешті висплюсь! Фіг вам! Спати вони лягли, але захропіли (як мінімум троє) так, що стіни затряслися!
Наступної доби мене чомусь знову повернули до реанімаційного відділення. Щоправда, оскільки в той момент там «гучних» пацієнтів не виявилося, мені вперше за шість днів вдалося сяк-так виспатися. Навіть під "Брайана Іно".
22 січня (четвер) мене знову повернули до побутівки №438 кардіологічного відділення. На щастя, і тут змінився склад пацієнтів, в результаті підібралися дуже приємні на предмет спілкування мужики (хоча один храповик зі старого складу все ж таки залишився). І лише 23 січня я нарешті знову опинився вдома. Як кажуть, зараз продовжую лікування в амбулаторному режимі.
- - - - -
Не знаю, навіщо я все це тут написав, мабуть, просто захотілося виговоритись.
ЛЮДИ, СТАВАЙТЕСЯ ДО СВОЄЇ ЗДОРОВ'Я ЯК МОЖНА УВАЖНІШЕ! І НЕ ХВОРІТЬ!
