Джон рональд руел Толкієн твори. Дж
Дж. Р. Р. Толкін (повне ім'я- Джон Рональд Руел Толкін / John Ronald Reuel Tolkien) (1892-1973) – англійський письменник. Популярність йому принесли книги «Хоббіт або туди й назад» та «Володар Кільця», хоча він опублікував і багато інших творів. Після його смерті на основі записів, що збереглися, була видана книга «Сільмарилліон»; згодом було опубліковано інші його тексти, вони продовжують публікуватися й у час.
Ім'я Джон за традицією давалося у роді Толкіна старшому синові старшого сина. Рональдом його назвала мати - замість Розалінди (вона думала, що народиться дівчинка). Близькі родичі звали його зазвичай Рональдом, а друзі та колеги – Джоном або Джоном Рональдом. Руел – це прізвище друга діда Толкіна. Це ім'я носив батько Толкіна, брат Толкіна, сам Толкін, а також усі його діти та онуки. Сам Толкін зазначав, що це ім'я зустрічається у Старому Завіті (у російській традиції - Рагуїл). Часто Толкіна називали за його ініціалами JRRT, особливо у пізні роки. Він любив підписуватися вензелем із чотирьох літер.
1891 березня Мейбл Саффілд, майбутня мати Толкіна, відпливає з Англії в південну Африку. 16 квітня Мейбл Саффілд та Артур Толкін вінчаються в Кейптауні. Вони їдуть жити до Блумфонтейну, столиці бурської Помаранчевої республіки (нині частина ПАР).
1894 17 лютого У Блумфонтейні народжується Хіларі Артур Руел Толкін, другий син Мейбл та Артура.
1896 15 лютого В Африці несподівано вмирає від хвороби Артур Толкін. Мейбл Толкін із дітьми залишається жити у батьків. Влітку Мейбл Толкін з дітьми винаймає квартиру і живе з дітьми окремо.
1900 року весна Мейбл Толкін переходить у католицьку віру (разом з дітьми), внаслідок чого свариться здебільшого рідні. Восени Толкін йде до школи.
1902 Духовником Мейбл Толкін стає батько Френсіс Ксав'є Морган, майбутній опікун Толкіна.
1904 14 листопада Мейбл Толкін помирає від діабету, батько Френсіс за заповітом стає опікуном її дітей.
1908 року Толкін, якому шістнадцять, знайомиться з дев'ятнадцятирічної Едіт Бретт, своєю майбутньою дружиною.
1909 Дізнавшись про роман Толкіна, батько Френк забороняє йому спілкуватися з Едіт до повноліття (двадцяти одного року).
Толкін досягає чималих успіхів у шкільній команді з регбі.
1913 3 січня Толкін досягає повноліття і пропонує Едіт Бретт. Едіт розриває заручини з іншим і приймає пропозицію Толкіна.
1914 8 січня Едіт Бретт переходить заради Толкіна в католицьку віру. Незабаром відбувається заручини. 24 вересня Толкін пише вірш «Подорож Еарендела», що вважається початком міфології, розробці якої він присвятив згодом усе життя.
1915 липень Толкін отримує в Оксфорді ступінь бакалавра і йде до армії молодшим лейтенантом до полку ланкаширських стрільців.
1916 року Толкін навчається на зв'язківця. Його призначають батальйонним зв'язківцем. 22 березня Толкін та Едіт Бретт вінчаються в Уоріку.
4 червня Толкін від'їжджає до Лондона і звідти на війну до Франції. 15 липня Толкін (як зв'язківець) вперше бере участь у бою. 27 жовтня Толкін занедужує «окопною лихоманкою» і його повертають до Англії. Сам він більше ніколи не воював.
1917 січень-лютий Толкін, одужуючи, починає писати «Книгу втрачених сказань» - майбутній «Сільмарилліон». 16 листопада Народжується старший син Толкіна, Джон Френсіс Руел.
1920 осінь Толкін отримує місце викладача англійської в Лідському університеті та переїжджає до Лідсу. У жовтні народжується другий син Толкіна, Майкл Хіларі Руел.
1924 року Толкін стає професором англійської мовиу Лідсі. 21 листопада Народжується третій, молодший син Толкіна, Крістофер Джон Руел.
1925 року Толкін обраний професором давньоанглійської мови в Оксфорді і на початку наступного року переїжджає туди з сім'єю.
1926 року Толкін знайомиться і починає дружити з Клайвом Льюїсом (в майбутньому знаменитим письменником).
1929 кінець року Народжується єдина дочка Толкіна, Прісцилла Мері Руел.
1930-33 Толкін пише «Хоббіта».
На початку 30-х років. навколо Льюїса збирається неформальний літературний клуб «Інклінги», до якого входить Толкін та інші люди, які згодом стали знаменитими письменниками.
1936 "Хоббіта" приймають до друку.
1937 21 вересня «Хоббіт» виходить з друку у видавництві «Allen&Unwin». Книга має успіх та видавці просять про продовження. Толкін пропонує їм «Сільмарилліон», але видавці хочуть книгу про хобіти. До 19 грудня Толкін пише перший розділ продовження «Хоббіта» - майбутнього «Володаря Кільця».
1949 року осінь Толкін закінчує основний текст «Володаря Кільця». Він не хоче віддавати його у видавництво "Allen&Unwin", оскільки там відмовилися друкувати "Сільмарилліон" і в 1950-52 намагається віддати "Володар Перстнів" разом із "Сільмарилліоном" у видавництво "Collins", яке спочатку виявляє інтерес.
1952 «Collins» відмовляється видавати «Володар Кільця» і Толкін домовляється віддати його в «Allen&Unwin».
1954 29 липня В Англії з друку виходить перший том «Володаря Кільця». 11 листопада В Англії виходить другий том «Володаря Кільця». Від Толкіна вимагають терміново доробити додатки, які мають бути опубліковані у третьому томі.
1955 20 жовтня В Англії з друку виходить третій том «Володаря Кільця» з додатками, але без алфавітного покажчика.
1959 року літо Толкін йде на пенсію.
Джон Рональд Руел Толкін(Англ. John Ronald Reuel Tolkien)- англійський письменник, лінгвіст та філолог.Найбільш відомий як автор повісті «Хоббіт, або Туди і назад», трилогії «Володар кілець» та їх передісторії – роману «Сільмарилліон».
Народився в Блумфонтейні, Помаранчева Вільна держава (тепер Вільна держава, ПАР). Його батьки, Артур Руел Толкін (1857-1896), керуючий англійського банку, і Мейбл Толкін (Сафілд) (1870-1904), прибули до Південної Африки незадовго до народження сина.
На початку 1895 року після смерті батька сім'я Толкін повернулася до Англії. Сім'я оселилася в Сейрхоулі (Sarehole), біля Бірмінгема. Мейбл Толкін мала дуже скромний дохід, якого щойно вистачало на проживання.
Мейбл навчила сина основам латинської мови, і прищепила любов до ботаніки. Толкін з ранніх років любив малювати краєвиди та дерева. Він багато читав, причому з самого початку не злюбив «Острів скарбів» і «Гаммельського щурів» братів Грімм, зате йому подобалася «Аліса в країні чудес» Люїса Керолла, історії про індіанців, твори Джорджа МакДональда в стилі фентезі та «Книга Фей» Ендрю .
Мати Толкіна померла від діабету 1904 року, у віці 34-х років. Перед смертю вона довірила виховання дітей отцю Френсісу Моргану, священику Бірмінгемської церкви, сильної та неординарної особистості. Саме Френк Морган розвинув у Толкіна інтерес до філології, за що той був згодом дуже вдячний.
До вступу до школи Толкін з братом багато часу проводили на природі. Досвіду цих років Толкіну вистачило на всі описи лісів та полів у його творах. У 1900 Толкін вступив до школи короля Едварда (King Edward's School), де він вивчив давньоанглійську мову і почав вивчати інші - валлійська, давньонорвезька, фінська, готська. У нього рано виявився лінгвістичний талант, після вивчення староваллійської та фінської мов він почав розробляти «ельфійські» мови. Згодом він навчався у школі святого Філіпа (St. Philip's School) та оксфордському коледжі Ексетер.
У 1908 році він зустрів Едіт Марі Бретт, що зробила великий вплив на його творчість.
Закоханість завадила Толкіну відразу вступити до коледжу, до того ж Едіт була протестанткою і на три роки старша за нього. Батько Френсіс взяв з Джона слово честі, що той не зустрічатиметься з Едіт, поки йому не виповниться 21 рік - тобто до повноліття, коли батько Френк перестав бути його опікуном. Толкін виконав обіцянку, не написавши Мері Едіт жодного рядка до досягнення цього віку. Вони навіть не зустрічалися та не розмовляли.
Увечері того ж дня, коли Толкіну виповнився 21 рік, він написав Едіт листа, де освідчувався в коханні і пропонував руку і серце. Едіт відповіла, що вже дала згоду на шлюб з іншою людиною, бо вирішила, що Толкін давно забув її. Зрештою, вона повернула обручку нареченому і оголосила, що виходить заміж за Толкіна. Крім того, на його наполягання вона прийняла католицтво.
Заручини відбулися в Бірмінгемі в січні 1913 року, а весілля - 22 березня 1916 року в англійському місті Уорік, у католицькій церкві Св. Марії. Їхній союз з Едіт Бретт виявився довгим і щасливим. Подружжя прожило разом 56 років і виховало 3 синів - Джона Френсіса Руела (1917), Майкла Хіларі Руела (1920), Крістофера Руела (1924), і дочку Прісциллу Мері Руел (1929).
В 1915 Толкін з відзнакою закінчив університет і пішов служити, незабаром Джон був покликаний на фронт і брав участь у Першій світовій війні.
Джон пережив криваву битву на Соммі, де загинуло двоє його найкращих друзів, після чого зненавидів війни. Потім він захворів на висипний тиф, і після тривалого лікування був відправлений додому з інвалідністю. Наступні роки він присвятив науковій кар'єрі: спочатку викладав в Університеті Лідса, в 1922 році отримав посаду професора англо-саксонської мови та літератури в Оксфордському університеті, де став одним з наймолодших професорів (у 30 років) і незабаром заробив репутацію одного з кращих філологів. світі.
У цей час він почав писати великий цикл міфів і легенд Середзем'я (Middle Earth), який пізніше стане «Сільмарилліоном». У його сім'ї було четверо дітей, для них він уперше написав, розповів, а потім записав «Хоббіта», який був пізніше опублікований у 1937 році сером Стенлі Ануїном.
"Хоббіт" мав успіх, і Ануїн запропонував Толкіну написати продовження, але робота над трилогією зайняла тривалий час і книга була закінчена тільки в 1954 р., коли Толкін вже збирався на пенсію. Трилогія була опублікована і мала колосальний успіх, що чимало здивувало і автора, і видавця. Ануїн очікував, що втратить значні гроші, але книга особисто йому дуже подобалася, і він дуже хотів опублікувати твір свого друга. Книга була поділена на 3 частини, щоб після публікації та продажу першої частини стало зрозуміло, чи варто друкувати решту.
Після смерті дружини в 1971 Толкін повернувся в Оксфорд. Незабаром він тяжко захворів і незабаром, 2 вересня 1973 року, помер.
Всі його твори, видані після 1973 року, включаючи "Сільмарилліон", видані його сином Крістофером.
Ким був Толкін
Джон Рональд Руел Толкін. Оксфорд, 1950-ті роки Bodleian Library, Oxford / Fine Art Images / DIOMEDIAФормально біографія академічного вченого видається бідною на зовнішні події. Він з дитинства почав цікавитися німецькою міфологією та лінгвістикою, у 14 років захопився винаходом власних мов, а через п'ять років, у 1911-му, вступив до Ексетер-коледжу Оксфордського університету. З невеликими перервами на Першу світову Толкін брав участь у знаменитій битві при Соммі у липні 1916 року.і викладання в Університеті Лідса в 1920-1925 роки Толкін пропрацював в Оксфорді все життя як професор англосаксонської літератури: спочатку в Пембрук-коледжі, потім - в Мертоні.
Над поемами та оповідями вигаданого світу — майбутнім «Сільмарил-ліо-ном» — Толкін почав працювати в середині 1910-х років, а в середині 1930-х став членом неформального літературного гуртка «Інклінги», учасники Клайв Стейплз Льюїс, Оуен Барфілд, Чарльз Вільямс та ін.якого зустрічалися, щоб читати один одному вголос та обговорювати власні тексти Ці зустрічі Толкін описав у незакінченому романі «Записки клубу „Думка“» (The Notion Club Papers).. Ці зустрічі, а також підтримка його близького друга К. С. Льюїса допомагають Толкіну серйозніше поставитися до своїх літературних дослідів.
З 1959 року і до смерті в 1973-му Толкін цілком присвячує себе сюжетам про Середзем'я, більшість з яких буде опублікована вже після смерті письменника його сином.
З чого все почалося: створення нових мов
Толкін був лінгвістом і спеціалізувався давньоісландською та англо-саксонською (давньоанглійською) мовами. Його першою серйозною академічною роботою була підготовка словникових статей, присвячених кільком словам на букву W Через багато років, у 1969 році, Толкін знову взяв участь у роботі над Оксфордським словником, але вже в зовсім іншій якості. Редактор нового тому доповнень попросив його відредагувати статтю до слова hobbit, яку Толкін у результаті повністю переписав. З того часу до словника увійшло багато слів, що описують реалії Середзем'я, у тому числі mathom, orc, mithril, balrog.для Оксфордського словника англійської мови. Толкін також склав Сло-вар середньо-англійської мови, викладав давньо-неісландську, готську, середньовал-лійську До найпомітніших академічних досягнень Толкіна належить видання середньоанглійських пам'яток «Сер Гавейн та Зелений Лицар» та «Посібник для затворниць», переклад на сучасну англійську мову «Сера Гавейна» та поем «Перлина» та «Сер Орфео», а також лекція «Беовульф, чудовиська і критики», що змінила ставлення до цієї давньоанглійської поеми.. Але головною його пристрастю було створення власних мов, натхненням та основою для яких служили реальні мови. Він почав складати їх у школі, а вже у студентські роки став писати перші поетичні твори ними. Толкін створив дві ельфійські мови — квенья на основі фінської (своєї латині) і синдарин на основі валлійської. Найбільш відомий текст на квенья - Namárië, або Плач Галадріелі, а на синдарині - A Elbereth Gilthoniel, гімн Варде, божеству світла:
Namárië
Ai! laurië lantar lassi súrinen,
yéni únótimë ve rámar aldaron!
Yéni ve lintë yuldar avánier
mi oromardi lissë-miruvóreva
Andúnë pella, Vardo tellumar
nu luini yassen tintilar i eleni
ómaryo airetári-lírinen.
Sí man i yulma nin enquantuva?
An sí Tintallë Varda Oiolossëo
ve fanyar máryat Elentári ortanë
ar ilyë tier undulávë lumbulë
ar sindanóriello caita mornië
i falmalinnar imbë met,
ar hísië untupa Calaciryo míri oialë.
Sí vanwa ná, Rómello vanwa, Valimar!
Namárië! Nai hiruvalyë Valimar!
Nai elyë hiruva! Namárië!
Плач Галадріелі
Ох! Як золото, падає листя під вітром! Довгі роки численні, як крила дерев, довгі роки проходять, як швидкі ковтки солодкого меду у високих залах на далекому Заході під синіми склепіннями Варди, де зірки подрагивают від пісні, яку співає її царський голос. Хто наповнить для мене кубок? Варда, Корольова Зірок з вічно білої гори піднімає руки над світом, подібні до хмар. І тропи світу тонуть у тіні, а туман з серої країни ліг на пінисті хвилі між нами, приховав туман назавжди Калакірії каміння. Нині для тих, хто схопить на Сході, пропав Валімар! Прощай! Може, ти ще знайдеш Валімар. Можливо, саме ти і знайдеш Валімар. Прощай!
Переклад І. Гріншпуна
A Elbereth Gilthoniel
A Elbereth Gilthoniel,
silivren penna míriel
o menel aglar elenath!
Na-chaered palan-díriel
o galadhremmin ennorath,
Fanuilos, le linnathon
nef aear, sí nef aearon!
A Elbereth Gilthoniel
o menel palan-diriel,
le nallon sí di-nguruthos!
A tiro nin, Fanuilos!
Про Варду
[Зірниця всенічної зорі
За далекими морями,
Надією вічною горі
Над нашими горами!]
О Елберет! Гілтоніель!
Надії світло далеке!
Від наших похмурих земель
Уклін тобі глибокий!
Ту злу імлу перемогла
На чорному небосхилі
І зірки ясні запалила
У своїй нічній короні.
Гілтоніель! О Елберет!
Сяйво в синьому храмі!
Ми пам'ятаємо твоє споконвічне світло
За далекими морями!
Переклад А. Кістяковського
Створюючи нові мови, Толкін задумався про те, в якому світі на них говорили б. Як писав про нього Льюїс, "він побував усередині мови, і його винахід не було закінченим, поки він не зрозумів, що кожна мова передбачає власну міфологію" Цитата з некрологу, опублікованого в Times 3 вересня 1973 року. Його автором є померлий за 10 років до цього К. С. Льюїс (текст був заздалегідь посланий в газету і зберігався в редакції). Примітно, що сам Толкін на прохання написати некролог Льюїсу відповів відмовою.. Автор «Володаря кілець» називав свій текст «есе з лінгвістичної естетики»:
«[Моя праця] є єдиним цілим і натхненним в основі своєї лінгвістикою. В основі його - придумування мов. Швидше „історії“ складалися для того, щоб створити світ для мов, ніж навпаки. У моєму випадку спочатку виникає ім'я, а вже потім — історія. Я б взагалі вважав за краще писати ельфійською» Дж. Р. Р. Листи. М., 2004..
Інші мови, які згадуються в книгах Толкіна, не придумані повністю, як мови ельфів, але неймовірно ретельно продумані і перекладені автором. Світ Середзем'я не є європейським Середньовіччям, а значить, його жителі не можуть говорити англійською. Сучасною англійською в трилогії передається вестрон, загальна говірка Середзем'я, і споріднені йому людські мови Адунайська мова, рохіррік, таліска.. Причому переклад відтворює ступінь спорідненості цих мов: мова рохіррім перекладено давньоанглійською, тому що відноситься до вестрону так само, як давньоанглійська - до сучасного англійського; мова Дейла, якою гноми спілкуються з іншими істотами, перекладено давньо-ісландською, тому що відноситься до вестрону як ісландська - до сучасного англійського. І так далі. Ми точно не знаємо, як звучить справжній вестрон, але знаємо, що «хобіт» на ньому буде «кудук», а Фродо Беггінса насправді звати Маура Лабінгі. Не перекладаються лише неспоріднені вестрону мови нелюдських народів — ельфів, гномів. Кхуздул., ентів та орків.
Як Толкін вигадував англійську міфологію
Складність гри, яку Толкін вів із самим собою, конструюючи на основі мовної реальності міфологічну, видно в деталях. Як зауважує лінгвіст Том Шіппі, автор однієї з найкращих книг про Толкіна, хоча мова вершників Рохана У деяких російських перекладах Рохан називають Ристанією чи Мустангрімом.- одного з народів, що населяють сторінки "Володаря кілець", - передається давньоанглійською, імена їх древніх правителів - готські. Таким чином Толкін натякає, що предки вершників говорили іншою мовою і жили в іншу епоху, ніж їхні нащадки. Таких натяків безліч: мова роханців передається мерсійським діалектом давньоанглійської, їх пісні на-поминають давньоанглійські пісні-плачі, емблема. Беовульф» Англосаксонська епічна поема, дія якої відбувається в Ютландії, до переселення англів до Британії.- До англо-саксів. Нарешті, самоназва Рохана — Марка — звучить так само, як мала звучати на місцевому говірці назва Мерсії. Таким чином, вершники Рохана - не вигаданий варварський народ, а унікальна у своєму роді реконструкція героїчного міфу про англосакси. Такими вони були б, якби вистояли проти нормандського завоювання.
Уффінгтонський кінь. Крейда фігура. Близько X століття до зв. е. Wikimedia Commons
Прапор Рохана. Сувенір за мотивами кінотрилогії «Володар кілець»© New Line Cinema
Гаряче люблячи мову і природу Англії, Толкін вважав, що англійці скривджені відсутністю міфології, скільки-небудь порівнянної з сусідніми народами: «Мене з наймолодших років засмучувала злидні моєї любої батьківщини, у неї немає власних переказів (пов'язаних з її мовою і ґрунтом), принаймні тієї якості, що я шукав і знаходив (як складової частини) в легендах інших земель. Є епос грецький і кельтський, романський, німецький, скандинавський і фінський (останній справив на мене сильне враження); але зовсім нічого англійської, крім дешевих видань народних казок » Дж. Р. Р. Листи. М., 2004..
Артурівський міф, якому Толкін віддавав належне (у 1930-і роки він писав нариси поеми про Артура, намагаючись пов'язати ці сказання зі своєю міфологією), був для нього недостатньо англійським: виникли на кельтському грунті сказання про воєначаль -нике, що успішно боровся з предками англійців, відомі здебільшого у французькому переказі, навряд чи підходять на роль англійського національного міфу.
Як створювався «Сільмариліон»
Обкладинка першого видання "Сільмарилліона". 1977 рік George Allen & Unwin «Сільмарилліон» - ранній, але так і не виданий за життя письменника збірка сказань про створення світу, пробудження ельфів і людей і боротьбу за дивовижні камені Сильмарилли. Сам Толкін не вважав свою роботу вигадкою і волів говорити про неї в категоріях виявлення прихованого, а не винаходи чогось нового. Він почав створювати свою власну міфологію, побачивши в тексті давньоангельської поеми «Христос», написаної близько IX століття англосаксонським поетом Кюневульфом, наступні слова:
éala éarendel engla beorhtast / ofer middangeard monnum sended «Радій, еарендел, найяскравіший з ангелів, посланий [світити] людям над середзем'ям»..
Слово «еарендел», що у Кюневульфа означає сяючий промінь і, мабуть, відноситься до ранкової зірки Венери В інших авторів це символ Іоанна Хрестителя, що передує явище Христа, як Венера передує схід Сонця., вразило Толкіна своєю красою У ранніх поемах, написаних спочатку англійською, а потім ельфійською мовою, виникає образ Еаренділя, чудового мореплавця, чий корабель рухається серед зірок і дарує людям надію. Цей образ став одним із ліричних ядер толкінівської міфології. Герой, у жилах якого тече кров ельфів та людей, виявився сполучною ланкою між народами, що населяють Середзем'я, та головними сюжетами толкінівського легенда-ріуму. Це слово, в середньовічній латині позначені збори життєписів святих, Толкін використовував для опису склепіння своїх сказань.— про дивне каміння Сільмарилли, створені ельфами на зорі часів Камені були створені для збереження світла чудесних Стародавніх Древ, які були погу-блені втіленням зла Мелькором. Але Мелькор викрадає Сільмарилли і ховається з Валінора, країни богів, в Середзем'ї. Творці Сильмариллей, присягнувшись помститися будь-кому, хто зазіхне на їхнє творіння, також залишають Валінор. Герой Берен, який викрав камінь із корони Мелькора, заповідає його своїм нащадкам. Ельвінг, його онука, чудовим чином переносить камінь на корабель до свого чоловіка, Еарен-Діля. Він просить валар допомогти ельфам-вигнанцям у битві з Мелькором. Мелькор повалений, два інших камені знищені через жадібність їхніх творців, а третій залишається світити на мачті корабля Еаренділя, зарахованого до богів., про кохання людини Берена та ельфійської царівни Лутіен Заради коханої Берен зробив неможливе і здобув Сільмарілли з корони Мелькора. Лутіен жертвує своїм безсмертям заради любові до Берена, а він, який загинув у боротьбі з чудовиськами, виявляється єдиним з людей, що повернувся зі смерті до життя. Історія про Берена і Лутіен частково відтворює історію кохання Толкіна та його дружини Едіт. На їх надгробку він заповідав написати: "Едіт Мері Толкін - Лутіен" і "Джон Рональд Руел Толкін - Берен"., про Еаренділ, його дружину Ельвінг та їх сина Елронда Діти ельфа та людини, вони є символом союзу ельфів та людей. Елронд зіграє важливу роль у війні, що описується у «Властеліні кілець», а його дочка Арвен вступить у третій і останній в історії Середзем'я шлюб зі смертним, Арагорном, одним з головних героїв книги..
Як виникли «Хоббіт» та «Володар кілець»
Суперобкладинка першого видання "Хоббіта". Ілюстрація Джона Рональда Руела Толкіна. 1937 рік Fine Art Images / DIOMEDIA Як і «Сільмарилліон», «Хоббіт» і «Володар кілець» виникли завдяки слову. За свідченням Толкіна, одного разу, перевіряючи студентські твори, він випадково написав на чистому аркуші: «У норі під горою жив та був хоб-біт». Слово «хобіт» було Толкіну невідоме, і бажання з'ясувати, що воно означає, стало двигуном сюжету.
Толкін навіть не вважав «Хоббіта» таким, що представляє інтерес з точки зору видання. Його переконали у цьому Льюїс та син голови видавництва Allen & Unwin Райнер Анвін, якому батько дав прочитати рукопис. Книга виявилася вкрай успішною, і видавці звернулися до Толкіна з проханням про продовження. Світ, миттєво описаний в «Хоббіті», набував дедалі виразніших рис того світу, який Толкін створював з юності, а дитяча казка з нехитрим сюжетом виявлялася ключовим епізодом, що передує наймасштабнішій війні добрих і злих сил в історії Середзем'я.
Секрет особливої реальності світу «Хоббіта» і «Володаря кілець» у тому, що читач ясно відчуває: той шматочок, який йому дають побачити, — частина значно більшого цілого, про яке йому розповідають напівнатяком або не розповідають взагалі. Як писав Льюїс у рецензії на перше видання «Хоббіта», «професор Толкін, очевидно, знає про свої створення набагато більше, ніж потрібно для цієї казки».
Чи схована у «Володарі кілець» європейська історія
В описованому на сторінках «Володаря кілець» епічному зіткненні вільних народів Середзем'я з силами темряви часто бачать алегорію Другої світової, а то й холодної війни — адже темрява у Толкіна насувається зі сходу, а не із заходу, як у класичних міфах. Сам Толкін наполегливо відкидав подібні тлумачення. «Моя історія не містить у собі символізму або свідомої алегорії, - пише він одному зі своїх кореспондентів. - Ал-легорії типу "п'ять магів = п'ять почуттів" моєму образу думок абсолютно чу-чі. Магів було п'ять, і це специфічна складова історії. Запитувати, чи правда, що орки „насправді“ комуністи, на мене, не розумніше, ніж запитувати, чи є комуністи орками» Дж. Р. Р. Толкін. Листи. М., 2004.. Відомий анекдот про те, що під час однієї з лекцій в Оксфорді Толкіна в черговий раз запитали, чи не мав на увазі він під «темрістю зі сходу» СРСР. Професор відповів: «Ні, що ви, до чого тут комуністи. Звичайно ж, я мав на увазі Кембрідж» Суперництво між двома головними англійськими університетами - традиційна тема жартів..
Битва на Каталаунських полях 15 липня 451 року. Мініатюра із манускрипту «Дзеркало історії». Нідерланди, близько 1325-1335 KB KA 20, fol. 146 / Koninklijke Bibliotheek / Wikimedia Commons Якщо ж шукати в тексті історичні алюзії, то війна за обручку нагадує іншу велику війну, що збереглася в європейській культурній пам'яті, а саме протистояння Західної Римської імперії гунам у V столітті. Битва на Пеленнорських полях 15 березня 3019 Третьої епохи багато в чому нагадує битву на Каталаунських полях 15 липня 451 року, що об'єднала римлян і вестготів під проводом Аеція і вестготського короля Тео-доріха, проти гунів і ост. «Останній з римлян» Аецій, який багато років провів серед варварів, нагадує Арагорна, «останнього з нуменорців», який провів багато років у поневіряннях, а загибель старого короля вестготів Теодоріха, що впав з коня, — загибель придавленого конем престарілий конунга Верховний імператор.роханців Теодена.
Звідки взялися дракон, каблучка та інші важливі деталі
Головні сюжети та другорядні деталі світу, придуманого Толкіном, взяті з германо-скандинавських та англосаксонських сказань. Сюжет про викрадення чаші, що пробудило від довгої сплячки дракона, взято з другої частини «Беовульфа» і виявляється основним не тільки в «Хоббіті», а й у «Властелі кілець» — тільки в ролі викрадача, жадібність якого обертається величезною війною , У Толкіна виявляється спочатку Голлум, який знайшов і присвоив собі кільце, а потім Більбо, також заволодів їм не цілком чесним чином.
Сюжет про скарб, що накликає на власника прокляття, якого можна позбутися, лише назавжди знищивши, характерний для багатьох зразків давньогерманського епосу. І «Сага про Вельсунгах», і «Старша», і «Молодша Едда» розповідають про те, як Локі, що подорожував разом з Одином і Хеніром, убив каменем видру, що спіймала рибу і поїдала її, витягнувши на берег. Виявилося, вигляд видри прийняв один із трьох синів чарівника Хрейдмара. Хрейдмар із синами, одного з яких звали Фафніром, пов'язав богів, зажадавши в обмін на свободу викуп. Локі, спіймавши у воді карлика Андварі, відібрав у нього його золото, а разом із золотом — чарівне кільце, здатне множити багатство. Розсерджений Андварі наклав на кільце прокляття, згідно з яким воно буде губити всіх своїх власників. Хрейдмар із синами отримують золото, але вночі Фафнір вбиває батька і, перетворившись на дракона, залишається стерегти проклятий скарб.
Зігфрід убиває дракона Фафніра. Ілюстрація Артур Рекхем. 1901 рік Wikimedia Commons Розмова Більбо з драконом Смаугом нагадує розмову Зігфріда (або Сі-гурда), головного героя-змієборця північних міфів, що прийняв вигляд дракона Фафніром: герой відмовляється назвати своє ім'я і говорить з чудовищем загадками. І навіть вбивство Смауга завдяки підказці про незахищений череві схоже на те, як Зігфрід розправляється з Фафніром.
Мотив знищення проклятого скарбу можна знайти у фіналі поеми «Беовульф», де скарб поваленого дракона ховають у кургані разом із Бео-вульфом, або в «Пісні про нібелунги», де прокляте золото нібе-лунгів назавжди ховається на дні.
З «Пророцтва вельви», однієї з найвідоміших пісень «Старшої Едди», взято імена гномів у «Хоббіті» та Гендальфа. Звідти ж запозичено багато топонімів, наприклад Мірквуд або Туманні гори.
Історія меча Нарсіла, уламком якого Ісільдур вражає Саурона в останній битві Другої епохи, після чого меч перековують та вручають Арагорну, нагадує історію Грама, меча Зігфріда-Сігурда. Крім того, уламком меча герой вражає дракона у фіналі "Беовульфа".
Нарешті, обручка — важливий атрибут і символ влади саме скандинавської та німецької міфології. У «Беовульфі» один з епітетів правителя — «коль-цедаритель», адже пожалування васалу обручки означало дарування влади над тією чи іншою територією. Те, що магічним середовищем влади у Толкіна виявляються саме кільця, також свідчить про вплив на автора німецької епічної традиції.
Як тексти про Середзем'я пов'язані з релігією
Толкін був глибоко релігійною людиною, і творчість, так само як і міфо-творчість, була для нього співучастю в божественному акті творіння світу. При цьому Середзем'я вражає відсутністю згадок про Бога та будь-яких проявів релігії. Толкін нарочито міняє місцями традиційну орієнтацію добра і зла по сторонах світу, маючи Валінор, країну богів і безсмертних, на заході, а твердиню злих сил Мордор - на сході.
Але в цьому немає суперечності. «Володар кілець», за задумом Толкіна, твір безумовно релігійне і навіть католицьке, але воно таке не тому, що герої знають катехизис і правильно здійснюють обряди, а тому, що шанування і християнська етика вплетені в його дух, сюжет і символіку.
Зло позбавлене творчого потенціалу і здатне лише перекручувати добро. Мелькор, злий дух-антагоніст «Сільмарилліона», перекрутив початкову мелодію творіння, спровокувавши відпадання від творця перших ангелів, а потім створив орків, спотворивши природу ельфів. Ніхто в Середзем'ї не добрий або злий за природою: найважливіша сцена всієї трилогії - розчулення Голлума, одного з найбезнадійніших лиходіїв книги, при виді сплячого Фродо, що грубо і жорстоко переривається Семом, одним з найдобріших героїв. Головний етичний посил трилогії в тому, що наймогутніші твердині зла перемагаються не силою і величчю чесноти, а смиренністю і жертовною любов'ю, глибоко християнський за своєю суттю. Бог присутній у Середзем'ї незримо, але невідступно у вигляді Провидіння, помічниками чи мимовільними знаряддями якого є всі герої. Особливо це видно в сцені на Роковій горі, коли виявляється, що без Гол-луму кільце було б неможливо знищити Відкусаний Голлумом палець Фродо — алюзія на євангеліє: «Якщо твоя права рука спокушає тебе, відсіки її і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, а не все тіло твоє було вкинуте в геєну» (Мф. 5). :30).
Хто такі ельфи
З усіх істот, що населяють толкінівський легендаріум, лише ельфи та хобіти — оригінальний винахід Толкіна. Хобіти - повністю вигаданий Толкін народець, що не має паралелей в міфологіі або фольклорі. Ельфи німецької міфології та англійського фольклору, примарний чарівний народ, родинний фейрі, не мають майже нічого спільного з народом безсмертних художників і музикантів у Толкіна. Гноми, гобліни, тролі - звичні персонажі німецької міфології. Енти родом з валлійських переказів про битву дерев. Орки, хоча це слово і згадується в англосаксонських текстах, як антро-поморфні істоти винайдені Толкін, але не описані так докладно, як ельфи і хобіти.. Саме вони вивели з рівноваги його уяву і стали поштовхом до створення двох головних творів - "Сільмарилліона" та "Володаря кілець".
Сам Толкін вважав головною особливістю «Сільмарилліону» відсутність у ньому антропоцентризму. Ці сказання написані з погляду ельфів. Рішучість, з якою Толкін переосмислює ельфів германо-скандинавської традиції і ставить їх у центр свого світобудови, говорить про те, що цей образ був для нього дуже важливий. Ці безсмертні істоти стали, за Толкіним, першим творінням Бога. В ельфах Толкін висловив два мотиви, що глибоко хвилювали його, — любов до творчості і любов до природи. В Оксфорді досі відомі кілька «улюблених дерев» письменника..
Джон Рональд Руелл Толкін. Оксфорд, 1970-ті роки Topfoto / Fotodom На відміну від людей, мета існування яких, згідно з Толкіним і кате-хізою, лежить за межами матеріального світу, ельфи існують, поки існує цей світ, і, навіть будучи вбиті, можуть повертатися до життя. Вони — дух цього світу, їхній головний дар і головна їх спокуса, як випливає з історії Сільмариллей, — творчість, в якій вони не знають собі рівних і здатні змагатися з богами.
Безсмертя ельфів у Толкіна не безтурботна вічність античних богів. Воно перейнято дуже характерним письменника песимізмом: це спроба описати людську смертність від противного. Смертна природа людей Середзем'я — не приреченість, а дар, який робить їх «вільними від кіл світу», що дозволяє бути причетними до задуму Творця про майбутнє, яке настане після кінця світу фізичного. Для ельфів цей дар людей - джерело печалі і предмет заздрощів Як люди розповідають один одному казки, героям яких вдається втекти від смерті, так ельфи розповідають один одному казки, героям яких вдається втекти від безсмертя. Такою казкою про втечу виявляються, зокрема, вже згадувані історії ельфійських принцес Лутіен і Арвен..
У толкінівських розповідях про ельфів дуже помітний мотив втоми від життя, світлої та мудрої печалі. Цим сумом сповнені найкращі зразки ельфійської поезії; нею пройняті останні сторінки «Володаря кілець», присвячені проводам героїв на захід, у межі безсмертних. Можливо, своєрідність толкінівської міфології полягає якраз у трактуванні безсмертя. На відміну від класичних міфів, що виникли на початку людської історії, це досвід людини XX століття, що знає, що історія може бути не тільки захоплюючим сказанням, але і важким тягарем.
Як Толкіна перекладали російською
Толкінівські книги важко передати іншою мовою. Але сам письменник радів новим перекладам (а ось екранізації сприймав у багнети) і в міру сил допомагав перекладачам, пояснюючи непрозорі етимології імен та назв. Історія перекладів Толкіна російською почалася досить пізно, але склалася цілком щасливо. Першим перекладом став «Хоббіт» Наталії Рахманової, що вийшов у 1976 році. Прообразом хобіту для ілюстратора першого російського видання Михайла Біломлінського став актор Євген Леонов. Пізніше Леонов радів такий вибір і навіть прочитав уривок із книги на камеру. Цей переклад досі вважається одним з найбільш літературних, хоча їх вийшло більше десятка.
Переклади та перекази «Володаря кілець» існували з 1960-х років у сам-видаві, а перше офіційне видання у перекладі Володимира Муравйова та Андрія Кістяковського вийшло лише у 1989 році Скорочене видання вийшло 1982 року.. З того часу було опубліковано ще десяток перекладів, і суперечки про те, який з них кращий, не вщухають досі. Головний предмет дискусій - переклад імен та назв. Оскільки у Толкіна вони завжди припускають мовну гру, перекладачам важко від неї утримуватися: Фродо Беггінс стає Торбінсом або Сумніксом, Рівенделл - Роздолом, а Рохан - Ристанією.
"Хоббіт". Ілюстрації Михайла Біломлинського, переклад Наталії Рахманової. 1976 рікВидавництво «Дитяча література» Важко сказати, наскільки Толкін вдалося створити «міфологію для Англії». «Сільмарилліон» та інші сказання його легендаріуму навряд чи сприймаються як щось виключно англосаксонське. Відомо, що рецензент, якому видавництво Allen & Unwin в 1937 році показало деякі матеріали з «Сіль-марилліона», побачив у них «щось від тієї шаленої, яскраво-окої краси, яка так бентежить англо-саксів, коли вони стикаються з кельтським мистецтвом ».. Так чи інакше, ці сказання стали згодом чи не популярнішими за німецько-скандинавську міфологію, що породила їх. Будучи, як і «Аліса в країні чудес», створеними на специфічно англійському матеріалі, вони стали надбанням світової культури - не міфологією для Англії, а міфологією для всього світу.
Чи-тай-те також матері-али Ми-кола Еп-пле про те, і .
Джерела
- Карпентер Х.Джон Р. Р. Толкін. Біографія.
- Толкін Дж. Р. Р.Листи.
- Шіпі Т. А.Дорога в Середземеллі.
- The Complete History of Middle-Earth. Books I-XII. Ed. by Christopher Tolkien.
Автор «Володаря кілець» Джон Толкін – талановитий письменник, який став прабатьком нового жанру у світі літератури і вплинув на письменників наступних років. Не дивно, що на вигаданих Джоном архетипах будується сучасне фентезі. Майстро пера наслідували , Крістофер Паоліні, Террі Брукс та інші автори творів.
Дитинство і юність
Мало хто знає, що насправді Джон Рональд Руел Толкін народився 3 січня 1892, в африканському містечку Блумфонтейн, який до 1902 був столицею Помаранчевої республіки. Його батько Артур Толкін, керуючий банком, разом зі своєю вагітною дружиною Мейбл Саффілд перебрався в це сонячне містечко через підвищення на службі, а 17 лютого 1894 року у закоханих народився другий син - Хіларі.
Відомо, що національність Толкіна визначають німецькі крові – далекі родичі письменника були вихідцями з Нижньої Саксонії, а прізвище Джона, за твердженням самого письменника, походить від слова «tollkühn», яке перекладається як «безглуздо хоробрий». Згідно з збереженою інформацією, більшість предків Джона були ремісниками, тоді як прапрадід письменника був на посаді господаря книгарні, а його син продавав тканини та панчохи.
Дитинство Толкіна було небагатим на події, але літератор часто згадував випадок, що стався з ним у ранньому дитинстві. Якось прогулюючись у саду під палючим сонцем, хлопчик наступив на тарантула, а той негайно вкусив маленького Джона. Дитина в паніці металася вулицею, поки її не впіймала няня і не висмоктала отруту з рани.
Джон казав, що та подія не залишила жахливих спогадів про восьмилапих істот і не опанувала арахнофобію. Проте, моторошні павуки нерідко зустрічаються в його численних творах і становлять небезпеку для казкових істот.
Коли Джону виповнилося 4 роки, він разом з Мейблом і молодшим братом поїхав відвідати родичів в Англії. Але поки мати і сини милувалися британськими пейзажами, у Блумфонтейні трапилося нещастя: головний годувальник у сім'ї помер від ревматичної лихоманки, залишивши дружину та дітей без засобів для існування.
Джон Толкін з молодшим братом Хіларі Вийшло так, що вдова разом із хлопчиками оселилася в Сейрхоулі, на батьківщині своїх предків. Але батьки Мейбл зустріли її неприємно, бо свого часу бабуся й дідусь Толкіна не схвалювали шлюб дочки та англійського банкіра.
Батько Джона і Хіларі, що ледве зводила кінці з кінцями, робила все, що було в її силах. Жінка прийняла сміливе і ексцентричне рішення для того часу - перейшла в католицтво, що було кричущим вчинком для Англії тих часів, що не приймає такої гілки християнства. Це дозволило родичам-баптистам раз і назавжди зректися Мейблу.
Саффілд крутилася, мов білка в колесі. Вона сама навчала дітей грамоті, і Джон мав славу старанним учнем: до чотирьох років хлопчик навчився читати і проковтував один за одним твори класиків. Фаворитами Толкіна були і Джордж Макдональд, а твори братів Грімм та майбутньому письменнику припали не до вподоби.
У 1904 році Мейбл померла від діабету, і хлопчики залишилися під опікою її духовного наставника Френсіса Моргана, який служив священиком бірмінгемської церкви і захоплювався філологією. У вільний час Толкін із задоволенням малював пейзажі, вивчав ботаніку та давні мови – валлійську, давньонорвезьку, фінську та готську, тим самим виявляючи лінгвістичний талант. Коли Джону виповнилося 8 років, хлопчик вступив до школи короля Едварда.
У 1911 році талановитий юнак організував з товаришами Робом, Джеффрі та Крістофером секретний «Чайний клуб» та «Барровіанське суспільство». Справа в тому, що хлопці любили чай, який нелегально продавався в школі та бібліотеці. Восени того ж року Джон продовжив навчання, його вибір упав на престижний Оксфордський університет, куди обдарований хлопець надійшов без особливих зусиль.
Література
Сталося так, що після закінчення університету Джон вирушив на службу до армії: у 1914 році хлопець виявив бажання стати учасником Першої світової війни. Молодий чоловік брав участь у кровопролитних битвах і навіть пережив битву на Соммі, в якій втратив двох товаришів, через що ненависть до військових дій переслідувала Толкіна все життя.
З фронту Джон повернувся інвалідом і став заробляти викладацькою діяльністю, далі піднявся кар'єрними сходами, і в 30-річному віці отримав посаду професора англо-саксонської мови та літератури. Безперечно, Джон Толкін був талановитим філологом. Вже пізніше він сказав, що вигадав казкові світилише для того, щоб вигадана мова, що відповідає її особистій естетиці, здавалася природною.
У той же час людина, що славилася найкращим мовознавцем в Оксфордському університеті, взялася за чорнильницю з пером і вигадала власний світ, початок якого було покладено ще на шкільній лаві. Таким чином, літератор створив збірку міфів і легенд, названу «Середзем'ям», але пізніше став «Сільмарилліоном» (цикл випущений сином письменника 1977 року).
Далі, 21 вересня 1937 Толкін порадував шанувальників фентезі книгою «Хоббіт, або Туди і назад». Примітно, що цей твір Джон вигадав для своїх маленьких дітей, щоб у сімейному колі розповідати нащадкам про відважні пригоди Більбо Беггінса та мудрого чарівника Гендальфа, власника одного з кілець влади. Але ця казка випадково потрапила до друку і завоювала шалену популярність серед читачів різного віку.
У 1945 році Толкін представив на суд громадськості розповідь «Лист пензля Ніггля», просочений релігійними алегоріями, а 1949-го вийшла гумористична казка«Фермер Джайлз із Хема». Через шість років Толкін починає трудитися над романом-епопеєю «Володар кілець», що є продовженням казок про пригоди хороброго хобіту та могутнього чарівника у чудовому світі Середзем'я.
Рукопис Джона вийшов об'ємним, тому у видавництві було прийнято розділити книгу на три частини – «Братство Кільця» (1954), «Дві фортеці» (1954) та «Повернення короля» (1955). Книга стала настільки відомою, що в США розпочався Толкіновський «бум», жителі Америки сметали книжкові твори Джона з магазинних полиць.
У 1960-х роках на батьківщині джазу почався культ Толкіна, який приніс Джону визнання і славу, навіть подейкували, що настав час метру вручити Нобелівську преміюз літератури. Проте, на жаль, ця нагорода оминула Толкіна.
Потім Джон склав цикл віршів «Пригоди Тома Бомбаділа та інші вірші з Червоної книги» (1962), твір «Дорога вдалину і вдалину йде» (1967) і розповідь «Коваль з Великого Вуттона» (1967).
Інші рукописи, наприклад «Казки чарівної країни» (1997), «Діти Хуріна» (2007), «Легенда про Сігурда та Гудрун» (2009) були видані посмертно, сином Джона – Крістофером, який згодом теж став письменником, який створив «Історію », де проаналізував неопубліковані твори батька (до циклу входять томи «Книга втрачених сказань», «Влаштування Середзем'я», «Кільце Моргота» та інші).
Світ Середзем'я
Варто зазначити, що у творах Толкіна присутні біблійні сюжети, а самі книги – це реальний світ, пропущений через призму літературних алегорій, наприклад, простежується паралель між Фродо і , яку видно неозброєним оком.
Подейкують, що Джон з раннього віку бачив сни про Всесвітній потоп, цікавився історією Атлантиди, книгами та епічними поемами, зокрема намагався перекласти розповідь про Беовульфа. Тому створення Середзем'я – не випадковість, спричинена творчим натхненням, а справжня закономірність.
Серединний світ (так називає частину вигаданого всесвіту Толкіна його син) – це те, чому Джон Руел присвятив усе життя. Середзем'я є місцем дії деяких творів письменника, там розвиваються події з «Хоббіта», трилогії «Володар кілець» і частково – «Сільмарилліона» та «Незакінчених сказань».
Примітно, що світ, що занурює кожного читача у чарівні пригоди та протистояння добра і зла, продуманий до найменших подробиць. Джон не тільки скрупульозно описав територію та її раси, але й намалював кілька карт, які охоплюють частину вигаданого простору (не всі дійшли до публікації).
Також він вигадав хронологію подій до Сонячних років, які починаються від Веліанської епохи і закінчуються останньою битвою, яка завершує історію Арди – Дагор Дагорат. У самих книгах письменник називає Середзем'ям складову Арди, що знаходиться на сході і являє собою місце проживання смертних.
Дійсно, Джон не раз казав, що континент був на нашій планеті. Щоправда, він існував у минулому і був коротким епізодом історії Землі. Втім, автор відгукувався про Середзем'я як про вторинну реальність та інший рівень уяви.
Місцевість розділена Мглистими горами, північ від - затоку Форохел, оточений блакитними горами, але в півдні знаходиться цитадель корсарів. Також Середзем'я включає державу Гондор, область Мордор, країну Харад і т.д.
Вигаданий Толкіним континент населяють як люди, так і пильні ельфи, працьовиті гноми, хитрі хобіти, гігантські енти та інші казкові істоти, що говорять на створених письменником мовах квенья, синдарин і кхуздул.
Що стосується флори та фауни, то придуманий світ населений звичайними тваринами, персонажі книг найчастіше роз'їжджають на конях та поні. А з рослин у Середзем'ї виростають пшениця, тютюн, жито, коренеплоди, а також культивується виноград.
Особисте життя
Мейбл передала синові любов до Бога, тому Джон Толкін усе життя залишався побожним католиком, який знає всі церковні обряди. Щодо політики, то тут письменник був традиціоналістом і часом виступав за розпад Великої Британії, а також недолюблював індустріалізацію, віддаючи перевагу простому, розміреному сільському життю.
З біографії Джона відомо, що він був зразковим сім'янином. В 1908 автор фентезі познайомився з Едіт Бретт, яка на той момент залишилася сиротою і жила в пансіоні. Закохані часто сиділи в кафе, дивилися з балкона на тротуар і бавилися киданням шматочків цукру в перехожих.
Але священикові Френсісу Моргану не подобалися стосунки Джона та Едіт: опікун вважав, що подібне проведення часу заважає навчанню, та й до того ж дівчина сповідувала іншу релігію (Бретт була протестанткою, але заради заміжжя прийняла католицизм). Морган поставив умову Джону – розраховувати на благословення він зможе лише тоді, коли йому виповниться 21 рік.
Едіт думала, що Толкін забув її, і навіть встигла прийняти пропозицію руки і серця від іншого залицяльника, але як тільки Джон став повнолітнім, він не забарився написати Бретт листа, в якому зізнався у своїх почуттях.
Таким чином, 22 березня 1916 у молодих людей відбулося весілля в Уоріку. У щасливому шлюбі, який тривав 56 років, народилося четверо дітей: Джон, Майкл, Крістофер та дочка Прісцілл.
Смерть
Едіт Толкін померла на 82-му році життя, а Джон пережив дружину на рік та вісім місяців. Великий письменник помер 2 вересня 1973 року від виразки, що кровоточить. Письменника було поховано в одній могилі разом з Едіт, на Вулверкотському цвинтарі.
Варто сказати, що Джон вплинув на культуру наступних років. За мотивами рукописів Джона були вигадані настільні та комп'ютерні ігри, п'єси, музичні композиції, анімаційні та художні фільми. Найбільш популярна кінотрилогія «Володар кілець», де головні ролі виконали , та інші актори.
Цитати
- «Жодна людина не може судити про власну святість»
- «Гобліни – не лиходії, у них просто високий рівенькорупції»
- "Справжня історія письменника міститься в його книгах, а не в фактах біографії"
- «Коли ви пишете складну історію, ви маєте відразу малювати карту – потім вже буде пізно»
- «Не відмахуйся від бабусиних казок, адже тільки в них зберігається знання, забуте тими, хто вважав себе мудрим»
Бібліографія
- 1925 - "Сер Гавейн і Зелений Лицар"
- 1937 - "Хоббіт, або Туди і назад"
- 1945 – «Лист пензля Ніггля»
- 1945 – «Балада про Аотру та Ітрун»
- 1949 - "Фермер Джайлс з Хема"
- 1953 - "Повернення Беорхтнота, сина Беорхтхельма"
- 1954–1955 – «Володар кілець»
- 1962 – «Пригоди Тома Бомбаділа та інші вірші з Червоної книги»
- 1967 – «Дорога вдалину і вдалину йде»
- 1967 – «Коваль з Великого Вуттона»
Книги, видані посмертно:
- 1976 – «Листи Різдвяного Діда»
- 1977 - "Сільмариліон"
- 1998 - "Роверандом"
- 2007 – «Діти Хуріна»
- 2009 - «Легенда про Сігурд і Гудрун»
- 2013 - «Падіння Артура»
- 2015 – «Історія Куллерво»
- 2017 - «Повість про Берена та Лютієн»
Джон Толкієн - відомий англійський письменник та філолог. Один із основоположників сучасного фентезі. Автор романів "Хоббіт, або Туди і назад", "Володар кілець", "Сільмарилліон".
Біографія письменника
Джон Толкієн народився в Блумфонтейні в Помаранчевій республіці. Нині це територія ПАР. 1892 року. Працював у Пемборк-коледжі та Оксфордському університеті. Викладав англосаксонську мову. Обіймав посаду професора. Був дослідником англійської мови та літератури. Разом з другом та літератором Клайвом Льюїсом перебував у неформальному літературознавчому товаристві "Інклінги", в якому цінували новинки художньої літературиі особливо захоплювалися фентезі.
Його самі відомі романи- "Хоббіт", "Володар кілець" та "Сільмарилліон". Останній його син Крістофер видав після смерті батька. Три цих романи складають зібрання творів про вигаданий світ Середзем'я. Сам Джон Толкієн поєднував свої романи словом "легендаріум". Це літературна колекція казок чи легенд.
До Толкієна багато авторів писали романи в жанрі фентезі. Проте його популярність була настільки велика, а романи вплинули на розвиток всього жанру, що сьогодні Толкієна офіційно називають батьком фентезі. Говорячи при цьому насамперед про високе фентезі.
У списку найвидатніших письменників XX століття, на думку авторитетної британської газети The Times, Джон Толкієн посідає шосте місце.
На війні
Англійський письменник не залишився осторонь ключових військових конфліктів XX століття. Хоча 1914 року він буквально шокував своїх рідних, не одразу записавшись на фронт добровольцем. Спочатку він вирішив здобути вчений ступінь. Тільки після цього Джон Р. Р. Толкієн потрапив до армії у званні другого лейтенанта.
У 1916 році у складі 11-го експедиційного батальйону він потрапив до Франції. Служив зв'язківцем північ від Франції, біля річки Сомма. У цих місцях взяв безпосередню участь у битві на гребені Тіпваль. Штурмував Швабський редут.
Наприкінці 1916 року захворів на окопну, або як її ще називають Волинською лихоманкою. Її переносниками були воші, які на той час розплодилися в британських бліндажах. У листопаді 16-го був комісований та відправлений до Англії.
Під час Другої світової війни його розглядали на посаду дешифрувальника. Він навіть пройшов навчання у лондонському штабі Центру урядового зв'язку. Проте, зрештою, уряд заявив, що його послуг не потребує. Так він більше ніколи не служив.
Смерть Толкієна
До середини XX століття Джон Толкієн, книги якого розходилися великими тиражами, був знаменитим та успішним письменником. У 1971 році він втратив дружину і повернувся до Оксфорду.
Через рік із невеликим лікарі діагностували у нього диспепсію, порушення нормального функціонування шлунка. Хвороба супроводжувалася постійними розладами. Лікарі прописали йому строгу дієту та заборонили пити вино.
Влітку 1973 року він перебував у гостях у друзів у Борнмуті. 30 серпня на дні народження місіс Толхерст майже не їв, але випив трохи шампанського. Пізно ввечері почував себе погано. На ранок його госпіталізували. Лікарі встановили у нього виразку шлунка. За кілька днів розвинувся плеврит.
"Хоббіт, або Туди і назад"
Найперший знаменитий роман Толкієна про світ Середзем'я "Хоббіт, або Туди і назад" вийшов у 1937 році. У ньому розповідається цікава історія подорожі хобіту Більбо Беггінса. У мандри він вирушає після зустрічі з могутнім чарівником Гендальфом. Метою його походу стають скарби, що зберігаються на Самотній горі, що охороняється моторошним драконом Смаугом.
Спочатку Толкієн писав цю книгу тільки з однією метою - розважити своїх дітей. Проте рукопис цього захоплюючого роману потрапляє на очі спочатку його друзям та родичам, а згодом і британським видавцям. Останні одразу зацікавилися новим самобутнім твором, попросили автора закінчити рукопис та забезпечити його ілюстраціями. Що й зробив Джон Толкієн. "Хоббіт" вперше з'явився на полицях книгарень восени 1937 року.
Цей роман став першим про всесвіт Середзем'я, який автор розробляв протягом кількох десятків років. Відгуки надійшли настільки позитивні і від критиків, і від читачів, що роман приніс авторові славу та прибуток.
У своїх відгуках читачі зазначали, що для багатьох цей роман стоїть на першому місці в їхньому особистому читацькому рейтингу, що він не схожий на будь-який інший твір, незважаючи на великий обсяг, прочитати його варто кожному.
"Володар кілець"
Джон Толкієн, біографія якого була тісно пов'язана з жанром фентезі, в 1954 випускає свій новий роман "Володар кілець". Це вже ціла епопея, що її видавцям довелося розділити на кілька незалежних частин. "Братство Кільця", "Дві фортеці" та "Повернення короля".
Головний герой попереднього твору, хобіт Більбо Беггінс, йде на відпочинок. Своєму племіннику Фродо він залишає чарівне кільце, яке здатне робити невидимим будь-кого, хто має. У розповіді знову з'являється могутній маг Гендальф, який присвячує Фродо у всі таємниці цього кільця. Виявляє, що це кільце Всевладдя, створене найтемнішим володарем Середзем'я Сауроном, що у Мордорі. Він ворог усіх вільних народів, яких ставляться і хобіти. При цьому кільце Всевладдя має власну волю, здатне поневолити свого власника або продовжити його життя. З його допомогою Саурон розраховує підпорядкувати собі всі інші чарівні каблучки та завоювати владу в Мордорі.
Завадити цьому можна лише одним способом – знищити кільце. Зробити це можна тільки в тому місці, де воно було скуто, в жерлі Вогняної гори. Фродо вирушає у небезпечну подорож.
"Сільмариліон"
Роман "Сільмарилліон" побачив світ вже після смерті Толкієна. Книга була видана його сином Крістофером.
Новий твір - це, по суті, збірка легенд і міфів Середзем'я, що описує історію цього вигаданого Всесвіту від початку часів. "Сільмарилліон" розповідає про події, що походять від створення світу епохи Середньовіччя.
Наприклад, перша частина називається Айнуліндале. У ній розповідається, як зародився Всесвіт Середзем'я. З'ясовується, що ключову роль у цьому відіграла музика. Ця частина роману оформлена як переказ, який написав ельф Руміла.
У другій частині описуються характеристики основних божественних істот світу. Одна з частин присвячена підставі та падінню однієї з найбільших держав Середзем'я Нуменора.
