Протиепідемічні заходи у лікувальному закладі
Санітарно-протиепідемічний режим у ЛПЗ.
ТЕМА №3.
Ціль заняття:
Студент повинен знати:
· Загальні положення санітарно-протиепідемічного режиму в стаціонарах (Наказ МОЗ СРСР № 288 від 23.03.1976р.);
· Влаштування приймального відділення, процедуру прийому хворих та правила санітарної обробки;
· санітарно-протиепідемічний режим у лікувальних відділеннях (палатах, їдальні-буфеті, процедурному кабінеті, санітарному вузлі);
· Дезінфікуючі засоби, що застосовуються для дезінфекції об'єктів стаціонару та методику дезінфекції;
· методику проведення профілактичного обстеження медичного персоналу, що надходить на роботу та працюють у ЛПЗ.
Велику роль у попередженні ВЛІ грають заходи, спрямовані на зниження мікробної обсімененості поверхонь у приміщеннях ЛПЗ. Тому санітарна обробка приміщень та використання УФ-променів – одні з важливих компонентів санітарно-епідеміологічного режиму ЛПЗ.
Під санітарною обробкоюповерхонь в ЛПЗ передбачається їх очищення від бруду, пилу, субстратів біологічного походження.
Санітарно-епідеміологічний режим– це комплекс заходів, що здійснюється в ЛПЗ з метою попередження ВЛІ та створення оптимальних гігієнічних умов перебування пацієнтів та швидкого їх одужання.
Обладнання та оснащення палат відповідає профілю відділення та санітарним нормам. Розрізняють одномісні та багатомісні палати. У палаті є ліжка (звичайні або функціональні), тумбочки, стіл, стільці, шафа для одягу пацієнта, умивальник. Ліжка ставлять головним кінцем до стіни на відстані 1 м між ліжками для зручності перекладання пацієнта з каталки або нош на ліжко і догляду за ним. Зв'язок пацієнта із постом медичної сестри здійснюється за допомогою переговорного пристрою або світлової сигналізації. У спеціалізованих відділеннях стаціонару кожне ліжко забезпечене пристроєм для централізованої подачі кисню та іншою медичною апаратурою.
Висвітлення палат відповідає санітарним нормам. Воно визначається вдень світловим коефіцієнтом, який дорівнює відношенню площі вікон до площі підлоги, відповідно 1:5 - 1:6. у вечірній час палати висвітлюються люмінесцентними лампами або лампами розжарювання. У нічний час палати висвітлюються нічним світильником, встановленим у ніші біля дверей на висоті 0,3 м від підлоги (крім дитячих стаціонарів, де встановлюють світильники над дверними отворами).
Вентиляція палат проводиться за допомогою припливно-витяжної системи каналів, а також фрамуг та кватирок з розрахунку 25 куб. м повітря на 1 особу на годину. Концентрація Вуглекислий газу повітряному середовищі має перевищувати 0,1%, відносна вологість 30 – 45%.
Температура повітря у палатах дорослих не перевищує 20С, для дітей – 22С.
У приміщеннях ЛПЗ будь-якого профілю, відповідно до чинних нормативних документів 2 рази на добу (вранці та ввечері до лікарських обходів) проводиться вологе прибирання із застосуванням миючих або дезінфікуючих засобів – 1% розчину хлораміну, 0,05% розчину нейтрального аноліту. або ін. Р-рів. Під час збирання знезаражують поверхні тумбочек, ліжок, столів, стільців, підвіконь, дверних ручок, батарей і в останню чергу підлогу. Прибирання проводять при відкритій кватирці, при цьому пацієнтів, що перебувають на постільному режимі, взимку тепло вкривають, решту просять вийти з палати. Наскрізне провітрювання проводять не менше 4 разів на день.
Протирання шибок повинно проводитися не рідше 1 разу на місяць зсередини і в міру забруднення, але не менше 1 разу на 4 - 6 місяців зовні.
Генеральне прибирання палат, приміщень з ретельним миттям стін, підлог, всього обладнання, а також протирання меблів, світильників, захисних жалюзі від пилу має проводитися за затвердженим графіком відділень:
· В інфекційному відділенні - 1 раз на 7 - 10 днів;
· У терапевтичному та неврологічному відділеннях – 1 раз на місяць;
· у хірургічному та гінекологічному відділеннях (оперблок, перев'язувальні, пологові зали) – 1 раз на 7 днів.
Поверхні в приміщеннях (підлога, стіни, двері і т.д.), жорсткі меблі, поверхні апаратів, приладів знезаражують способом протирання ганчір'ям, змочений у розчині дезинфікуючого засобу або способом зрошення При дезінфекції способом зрошення медичний персонал повинен суворо дотримуватися всіх рекомендованих запобіжних заходів, використовуючи захисний одяг, респіратор, захисні окуляри, гумові рукавички і проводити у відсутність хворих. З метою виключення аерогенної інфекції для зниження мікробної обсімененості приміщень повітря та додатково поверхні знезаражують УФ-опроміненням за допомогою бактерицидних опромінювачів. Весь прибиральний інвентар (відра, ганчір'я, ганчіркоутримувачі) зберігається в закритій санітарній кімнаті, кожен на своєму призначеному для нього місці.
На прибиральному інвентарі має бути чітке маркування(виконана масляною або ацетоновою фарбою) із зазначенням приміщення та видів робіт. Ємності для миття стін та підлог зберігаються окремо і використовуються строго за призначенням. Не можна зберігати ганчір'я для збирання в сирому вигляді, вона є потенційним джерелом патогенної мікрофлори.
Після завершення робіт весь збиральний інвентар обробляється деззасобом з відповідною експозицією, потім ганчір'я прополіскується водою, висушується і зберігається в ємності з відповідним маркуванням. Використані ганчір'я, серветки і т.д. можна продезінфікувати способом кип'ятіння. Йорші, щітки замочують у дезінфектанті на певний термін, після чого обполіскують водопровідною водою.
Палатна медсестра контролює роботу, яку виконує молодший медичний персонал:
· Раціональне використання дезрозчинів;
· Використання необхідних концентрацій дезрозчинів для дезінфекції предметів догляду (суден, сечоприймачів, плювальниць);
· Якість проведення поточного, заключного та генерального прибирань;
Проблема ВБІ в останні рокинабула винятково великого значення у всіх країнах світу. Бурхливі темпи зростання лікувальних установ, створення нових видів медичного обладнання, застосування низки нових препаратів, що мають імунодепресивні властивості, і багато інших факторів посилюють загрозу поширення інфекцій серед хворих та персоналу лікувальних закладів. ВБІ ведуть до подовження термінів лікування, хронізації процесу, інвалідності, а найтяжчих випадках – до смерті хворого.
У розвинених країнах ВЛІ виникають у 5 - 12% госпіталізованих (Д. Лошанці, 1978; Brachman, 1981). За даними Liebertran, Grossman (1978), кожен 12-й смертний випадок у лікарні – результат госпітальної інфекції. У, за данимиDixon(1978), щорічно реєструється до 2-х млн. захворювань на стаціонарах, тобто. приблизно 1% населення на рік страждає від госпітальних інфекцій. У Швеції та Англії ВЛІ відзначаються ще частіше - 6 і 7-10% відповідно. Додаткові загальнорічні збитки від ВЛІ складають мільярди доларів (у США в 1981 р. збиток склав 2,5 млрд. доларів). Вчені вважають, що зменшення ВЛІ лише на 0,4% повністю окупить всі витрати на профілактику.
Дедалі більше занепокоєння ця проблема викликає і в нас. За даними В.І. Стручкова із співавт. (патологоанатоми) (1983), до 30 - 35% хірургічних втручань ускладнюються ВЛІ. Ці ж інфекції більш ніж 40% випадків є причиною післяопераційної летальності.
Захворюваність внутрішньолікарнянимиінфекціями(ВБІ) є показником, що значною мірою визначає якість надання медичної допомоги військовослужбовцям лікувально-профілактичних установах(ЛПУ) та економічні збитки у практичній охороні здоров'я.
Дані інфекції є складним збірним поняттям, що включає різні групи інфекційної патології, що поєднуються за ознакою загального епідеміологічного характеру інфікування, що відбувається у ЛПЗ.
За далеко не повними даними офіциальної статистики, щорічно в Росній Федерації реєструється 30 -40 тис. випадків ВБІ, проте проспекттивні дослідження, виконанівченими Центрального НДІ епідемілогіі Росспоживнагляду, дозволяютьприпустити, що їх щорічне колиство - не менше 2-2,5 млн (1-1,5%населення країни). Щорічний економшкода становить більше5 млрд рублів.
Захворювання інфекційної природи, що виникають або виявляються у стаціонарах, називають внутрішньолікарняними інфекціями.Це група захворювань, що виникають внаслідок зараження у стаціонарі, незалежно від часу прояву симптомів – під час перебування у стаціонарі або після виписки. До ВЛІ відносять також захворювання обслуговуючого персоналу, що розвинулися внаслідок зараження в даній установі.
Є і ВООЗЦе будь-яке клінічно розпізнається мікробне захворювання, яке вражає хворого в результаті його надходження до лікарні або звернення до неї за медичною допомогою, або співробітника лікарні внаслідок його роботи в даному закладі.
Але в цих визначеннях не враховується, що зараження може бути і до вступу до стаціонару.
Яфаєв та Зуєва вважають, що тут пропущено і післялікарняне захворювання, коли зараження сталося у стаціонарі.
Не загострюватиму Вашу увагу на історії розвитку вивчення ВЛІ. Це і успіхи бактеріології (Л.Пастер) та розвиток епідеміології, яка розкрила механізм поширення різних збудників, це і впровадження у практику антибіотиків та багато іншого.
Зростання ВЛІ в ЛПУ в сучасних умовах породжене комплексом факторів, основними з яких є:
Створення великих лікувально-профілактичних комплексів зі своєрідною екологією, що характеризуються великою щільністю перебування в них переважно ослаблених контингентів (пацієнтів) та медичного персоналу, який постійно і тісно спілкується з хворими; інтенсивними міграційними процесами, замкненістю довкілля(палати для хворих, кабінети для діагностики та лікувальних процедур), своєрідністю її мікробіологічної характеристики (циркуляція низки штамів умовно-патогенних мікроорганізмів).
Формування потужного штучного (артифіційного) механізму передачі збудників інфекцій, пов'язаного з інвазивними втручаннями, лікувальними та діагностичними медичними процедурами, використанням медичної апаратури.
Активізація природних механізмів передачі збудників інфекційних хвороб, особливо повітряно-краплинного та контактно-побутового, в умовах тісного спілкування хворих, медичного персоналу в ЛПЗ.
Наявність постійного значного масиву джерел збудників інфекцій у вигляді пацієнтів, що надходять у стаціонар з нерозпізнаними інфекційними хворобами, осіб, у яких ВЛІ нашарується на основне захворювання у стаціонарі, та медичного персоналу (носії, хворі на стерті форми інфекції).
Широке, іноді безконтрольне застосування антибіотиків. Не завжди досить продумана стратегія та тактика застосування антибіотиків та хіміопрепаратів сприяє появі лікарської стійкості мікроорганізмів.
Формування внутрішньолікарняних штамів великої кількості мікроорганізмів, що характеризуються множинною лікарською стійкістю і мають виражені селективні переваги.
Збільшення контингентів ризику -пацієнтів, що виходжуються та виліковуються завдяки досягненням сучасної медицини. У минулому ці особи були приречені на меншу тривалість життя.
Зміна демографічної ситуації, пов'язаної зі зростанням частки пацієнтів, у яких стан неспецифічних захисних сил організму знижено. Збільшення частки літніх осіб серед пацієнтів ЛПЗ відображає зміна вікової структури населення Росії.
Все більш широке використання складної техніки для діагностики та лікування, яка потребує особливих, у т. ч. інвазивних, методів та ретельної антиінфекційної обробки.
Збільшення обсягу та видів медичних послуг амбулаторно-поліклінічною ланкою (широка мережа стоматологічних поліклінік, лікувально-діагностичних та консультативних центрів).
Зростання інфекційної захворюваності різних груп населення країни, у т. ч. соціально зумовленими інфекціями ( вірусні гепатитиВ і С, ВІЛ-інфекція, туберкульоз та ін.)
Причини ВЛІ можна розділити на об'єктивні, що не залежать від керівників та медичного персоналу, та суб'єктивні, що залежать від керівництва та персоналу лікувальних закладів.
Об'єктивні причини:
існування низки лікарень та відділень, що не відповідають сучасним вимогам;
відсутність ефективних методів лікування стафілококового носія та умов для госпіталізації;
недостатня кількість бактеріологічних лабораторій, погана забезпеченість їх середнім та молодшим медичним персоналом;
невиправдано широке застосування антибіотиків у медицині, тваринництві, виробництві продовольчих товарів;
множинна антибіотикостійкість мікроорганізмів;
збільшення осіб зі зниженою імунною відповіддю (недоношені новонароджені, хворі на хронічні захворювання різного походження, особи похилого та старечого віку);
підвищення частоти оборотності за медичною допомогою;
розширення спектру та обтяження операцій, що знижують імунну відповідь.
Суб'єктивні причини:
недостатньо профілактично спрямована діяльність та підготовка лікарів, а також середнього медперсоналу;
відсутність єдиного епідеміологічного підходу до вивчення ВЛІ;
відсутність належного контролю з боку працівників Федеральної служби з нагляду у сфері захисту прав споживачів та благополуччя людини;
відсутність надійної стерилізації деяких видів апаратури;
збільшення числа контактів між хворими та хворих з персоналом;
випадки недіагностованого носійства серед медперсоналу;
відсутність повного обліку та звітності ВЛІ;
недостатня забезпеченість лікувально-профілактичних установ середнім та молодшим медичним персоналом;
низька якість стерилізації медінструментарію та дезінфекції;
недосконала система відвідувань родичами тяжкохворих;
поганий зв'язок між лікарнями, укриття випадків ВЛІ у стаціонарах;
незнання багатьма медичними працівниками справжніх масштабів поширення ВЛІ та їх соціально-економічних наслідків.
Епідеміологія
Джерелами госпітальних інфекцій можуть бути:
лікарі, медичні сестрита носії, що страждають поруч інфекційних захворювань (грип, діарея, гнійничкові ураження шкіри зі слабовираженою симптоматикою), що продовжують працювати; Приклад: сел. Тоцьке – лікар-епідеміолог – хворий на туберкульоз легень
хворі зі стертими формами захворювань;
хворі з чистими ранами, які є бактеріоносіями вірулентних стафілококових штамів;
грудні діти з пневмонією, отитом, грипом тощо, що виділяють патогенні кишкові палички.
Госпітальну інфекцію здатні викликати також мікроби, які перебувають у навколишньому середовищі (Грам отр. бактерії). У подібних випадках джерелами інфекціями можуть бути грунт, вода або будь-яке вологе середовище, в якому є умови для життя та розмноження бактерій.
У ЛПЗ можуть діяти природні «класичні» механізми передачі: повітряно – краплинний, фекально-оральний, контактно-побутовий. На різних етапах надання медичної допомоги можливий парентеральний шлях передачі. До інфікування можуть призводити найрізноманітніші медичні процедури: катетеризація судин, сечовивідних шляхів. Спостерігалися випадки зараження легіонельоз при прийомі вихрових ванн, душа. Факторами передачі в стаціонарах можуть бути рідкі лікарські форми (ізотонічний розчин, розчин глюкози, альбуцид та ін), у яких особливо швидко розмножуються грамнегативні бактерії.
ПРОФІЛАКТИКА:
Заходи щодо запобігання занесення та поширення інфекційних захворювань у стаціонарі ведуться всіма підрозділами. Ще до вступу до стаціонару бажано, щоб лікар, який направив хворого, крім паспортних даних та діагнозу, виявляв наявність або відсутність контактів з хворими на інфекційні захворювання; перенесені в минулому інфекційні захворювання, схильні до хронізації або носія (туберкульоз, вірусні гепатити, венеричні, тифопаратифозні захворювання тощо); чи був хворий поза постійного місця проживання.
У стаціонарі першим протиепідемічним бар'єром є приймальне відділення. Розшифровувати, що має бути в приймальному відділенні, які укладання, як повинен прийматися хворий я не буду, але це напевно тема іншої лекції, я тільки хочу зупинитися на одному своєму близькому мені питанні - це проведенні в приймальному відділенні завершальної дезінфекції, якщо це передбачено при даній нозологічної форми. Заключна дезінфекція включає санітарну обробку хворого, а також камерну обробку його речей.
У ЛПЗ міста, де за штатом передбачено епідеміолога, проводиться контроль за роботою дезінфекційних камер наявних у стаціонарі. Але не скрізь правильно і не всюди проводиться. До чого це спричиняє. Камерна обробка проводиться неправильно і білизна надходить у комору заражене, що веде до подальшого інфікування чистих речей. Отже, таке ЛПЗ є джерелом інфекції та сприяє збільшенню, а не зменшенню інфекційної захворюваності.
