≡×МЕНЮ

• Кесарів розтин
• Календар щеплень
• Аналізи крові
• Післяпологовий період
• Підготовка до пологів

Функція лікарської посади у фтизіатрії. Законодавча база Російської Федерації

Діє Редакція від 02.10.1987

Найменування документ	ЛИСТ МОЗ СРСР від 02.10.87 N 02-14/82-14 "ПРО ПОРЯДКУ РОЗШИРЕННЯ САМОСТОЙНОСТІ І ПІДВИЩЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ КЕРІВНИКІВ ОРГАНІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я З ПРИ ПРИ5 ПРИ5.
Вид документу	лист, методичні рекомендації
Прийняв орган	Міністерство охорони здоров'я
Номер документа	02-14/82-14
Дата прийняття	01.01.1970
Дата редакції	02.10.1987
Дата реєстрації в Мін'юсті	01.01.1970
Статус	діє
Публікація	На момент включення до бази документ опублікований не був
Навігатор	Примітки

ЛИСТ МОЗ СРСР від 02.10.87 N 02-14/82-14 "ПРО ПОРЯДКУ РОЗШИРЕННЯ САМОСТОЙНОСТІ І ПІДВИЩЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ КЕРІВНИКІВ ОРГАНІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я З ПРИ ПРИ5 ПРИ5.

Глава 2. НОРМУВАННЯ ПРАЦІ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ ОСНОВНИХ ТИПІВ УСТАНОВ

2.1. Бюджет робочого часу медичного персоналу

Одним з основних показників при проектуванні нормативів праці у всіх типах закладів охорони здоров'я, аналізі обсягу роботи посади є бюджет робочого часу.

Визначення річного бюджету робочого дня медичного персоналу має особливості на відміну прийнятого у виробничої сфері народного господарства.

При плануванні чисельності робочих основних професій у промислових галузях народного господарства враховується явочний та обліковий їх склад і застосовується методика розрахунку чисельності працівників, тобто живої робочої сили для виконання наміченого плану з урахуванням усіх факторів, що заважають працівнику бути на робочому місці.

Нормування праці в охороні здоров'я має свою специфіку і методично вирішується за посадовим принципом, згідно з яким передбачається виконання певного обсягу роботи за певних організаційних умов однією посадою незалежно від кількості осіб, які виконуватимуть роботу на цій посаді протягом року. Це передбачає відпрацювання певного часу протягом робочого дня та кількості робочих днів на рік. У закладах охорони здоров'я визначається таким чином не чисельність живої робочої сили, а штатна кількість посад.

Під лікарською посадою розуміється коло обов'язків та конкретний обсяг роботи лікаря на певний період робочого часу, що регламентується розрахунковими нормами навантаження лікаря, тривалістю робочого часу та тривалістю відпустки. Посада як показник плану охорони здоров'я є вимірювачем обсягу роботи лікаря в різних сферах його діяльності.

Зміст поняття "лікарська посада" поняття "лікар", як фізичній особі, відповідає тільки в тому випадку, коли один лікар виконуватиме роботу за однією лікарською посадою і баланс робочого часу за цією посадою повністю відповідатиме фактично відпрацьованому робочому часу лікарем протягом року в відповідно до встановленого робочого часу за чинним законодавством.

Однак, протягом року у лікарів відзначаються невиходи на роботу через хворобу, у зв'язку з до- та післяпологовою відпусткою, доглядом за дитиною, хворими членами сім'ї. Крім цього, лікарський персонал часто відволікається від роботи, пов'язаної з наданням лікувально-профілактичної допомоги населенню, для проходження курсів удосконалення та спеціалізації, роботою в різних комісіях та на нарадах, виконання державних та громадських обов'язків. У цих випадках керівник установи на час відсутності працівника має право запросити іншу особу як її заступника і цим забезпечити виконання запланованого обсягу роботи. При цьому невихід на роботу співробітника в установі охорони здоров'я не затримує роботу іншого персоналу і сама робота може бути виконана в іншу зміну. Водночас, відсутність у багатьох випадках достатнього обсягу роботи для запровадження повних штатних посад у закладі охорони здоров'я дозволяє встановлювати її дробові частини та займати працівниками-сумісниками. Таким чином, наявність сумісництва та замісництва, що дозволяє замінити лікаря на час його відсутності у відпустці, через хворобу та інші поважних причин, фактично визначає відмінність у нормуванні праці охорони здоров'я від промислових галузей народного господарства.

Розрахунок планової тривалості робочого часу протягом року медичного персоналу здійснюється шляхом виключення з числа календарних днів на рік вихідних та святкових днів, тривалості відпустки.

У році 365 календарних днів, у тому числі 52 вихідні та 8 святкових. Оскільки один із святкових днів на рік, як правило, збігається з недільным днем, у розрахунок приймається 59 вихідних та святкових днів на рік. Загальна тривалість відпустки працівників охорони здоров'я, які мають право на один або кілька видів додаткових відпусток, складається з основної відпустки у 12 робочих днів та тривалості додаткової відпустки (відпусток). Відповідно до "Списку виробництв, цехів, професій та посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку та скорочений робочий день" (розділ "Охорона здоров'я"), затвердженому постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань, праці та заробітної платита Президії ВЦРПС від 25.10.74 р. N 298/П-22, медичні працівники мають додаткову відпустку тривалістю 6, 12, 18, 24 та 30 робочих днів залежно від посади та місця роботи. Крім цього, деяким працівникам надаються додаткові оплачувані відпустки понад передбачені цією постановою:

Додаткова оплачувана триденна відпустка надається лікарям дільничних лікарень та амбулаторій, розташованих у сільській місцевості, дільничним терапевтам та педіатрам територіальних міських поліклінік, виїзних бригад станцій та відділень швидкої та невідкладної медичної допомоги, станцій санітарної авіації та відділень планової та екстреної консультативної допомоги за безперервну роботу у зазначених установах та територіальних дільницях понад 3 роки;

Додаткова відпустка надається донорам після кожного дня крові; матерям, які мають 2 і більше дітей у віці 12 років, якщо щорічну відпусткуу загальній тривалості не перевищує 28 календарних днів; студентам вищих та середніх спеціальних навчальних закладів на період виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів.

p align="justify"> Необхідним елементом розрахунку річного бюджету робочого часу посади є число годин роботи на день.

Для більшості лікарів та середнього медичного персоналу встановлена ​​скорочена тривалість робочого часу – не більше 38,5 годин на тиждень, зумовлена ​​насамперед нервово-психічною напругою в роботі. Лікарям та медичним сестрам, як правило, встановлюється робочий день тривалістю 6,5 годин при шестиденному робочому тижні, молодшому медичному персоналу - 7 годин, напередодні вихідних та святкових днів робочий день скорочується на 30 хвилин, а для працівників з 7 - годинним робочим днем ​​- на 1 годину. персоналу встановлюється робочий день тривалістю 6 годин: у туберкульозних та інфекційних лікарнях та відділеннях, психіатричних, психоневрологічних, наркологічних та нейрохірургічних установах та відділеннях.У цих випадках у передвихідні та передсвяткові дні робочий день не скорочується.Для деяких медичних працівників ; так, 5,5 годинний робочий день мають, наприклад, лікарі лікарсько-трудових експертних комісій(ВТЕК) та лікарсько-консультативних комісій, лікарі-стоматологи (крім стоматологів-хірургів стаціонару), зубні лікарі та зубні лікарі-протезисти.

Крім молодшого медичного персоналу, 7-годинний робочий день мають:

Головні лікарі та їх заступники;

Лікарі та середній медичний персонал санаторіїв загального типу та будинків відпочинку;

Дієтсестри всіх лікувально-профілактичних закладів та середній медичний персонал молочних кухонь;

Зубна техніка.

На підставі вищенаведених даних про кількість днів роботи посади на рік та щоденний робочий час здійснюється розрахунок, річного бюджету робочого часу посади, виражений у годинах або хвилинах.

Як зазначалося раніше, протягом робочого дня лікаря в середньому близько 30 хв. часу витрачається на роботи, не пов'язані з прийомом хворих, наданням ним лікувально-профілактичної допомоги, і цей час необхідно враховувати та виключати при розрахунку річного бюджету робочого часу посади.

Таким чином, розрахунок річного бюджету робочого часу посади (у годинах) здійснюється за формулою:

Б = а х (в - с) - d

а - кількість робочих днів посади на рік;

в – щоденний час роботи;

з – витрати часу протягом дня, не пов'язані з лікувально-діагностичною роботою;

d - скорочення робочого часу у передвихідні та передсвяткові дні (у годинах).

При розрахунку кількості посад лікарів-ендоскопістів, медичних сестер з фізіотерапії, масажу, санітарок централізованої стерилізаційної та ін. визначається річний бюджет часу, що враховується в умовних одиницях.

Багато дослідників, аналізуючи діяльність амбулаторно-поліклінічних установ, приходять до висновку, що фактичне річне навантаження лікарів нижче за планове, у той час як денне навантаження лікаря частіше вище, ніж це передбачено нормативами. Це слід віднести як за рахунок недостатньо задовільної організації праці лікарів, так і за рахунок того, що фактично лікар працює на прийомі значно меншу кількість днів та годин, ніж це передбачено плановими розрахунками навантаження лікарської посади.

Проблемі вивчення втрат робочого часу лікарського персоналу та шляхів їх скорочення приділяється особлива увага, оскільки неповне використання робочих днів на рік призводить до зниження доступності, обсягу та якості медичної допомоги.

Як зазначалося вище, дні невиходу медичного працівника на роботу, за винятком вихідних, святкових днів та відпустки не враховуються при розрахунку планового бюджету робочого часу посади, що зумовлено системою замісництва та сумісництва, що діє у охороні здоров'я.

Водночас у закладах охорони здоров'я необхідно проводити аналіз причин невиходу на роботу, можливостей заміщення відсутнього працівника відповідно до чинного законодавства (рис. 4).

За матеріалами спеціально проведеного вивчення рівня та структури втрат робочого часу 765 лікарів 20 амбулаторно-поліклінічних установ кількість днів невиходу одного лікаря на роботу протягом року становить у середньому 41,7 днів.

Більше половини цих втрат припадають на тимчасову непрацездатність у зв'язку із захворюванням, до- та післяпологовими відпустками. Спеціалізація та вдосконалення, відрядження, виконання державних обов'язків, становлять близько 20%, тобто. 9 днів.

Повне використання керівником установи можливостей заступника та сумісництва при контролі за відпрацюванням відповідного робочого часу сприятиме раціональнішому розміщенню кадрів та скороченню різниці між плановим бюджетом робочого часу посади та показниками фактичного його використання.

Рис. 4

РІЧНИЙ БЮДЖЕТ РОБОЧОГО ЧАСУ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ

2.2. Нормування праці медичного персоналу амбулаторно-поліклінічних установ

Нормування праці медичного персоналу амбулаторно-поліклінічних установ грунтується головним чином вивчення праці лікарського персоналу. Проектування нормативів посад лікарів, які ведуть амбулаторний прийом, здійснюється за двома провідними показниками:

1. Потреби населення різних видахмедичної допомоги, вираженої показниками відвідуваності.

2. Планова функція лікарської посади.

Основою визначення потреби населення у тому чи іншому вигляді медичної допомоги служать розроблені у наукових дослідженнях інтенсивні показники відвідуваності на перспективний період, які відбивають характер патології населення, рівень захворюваності, демографічну ситуацію, і навіть досягнення медичної науки та ефект від упровадження у практику охорони здоров'я. Показники потреби населення в амбулаторно-поліклінічній допомозі встановлюються на основі комплексної методики, що включає вивчення захворюваності на звертання, поглиблені медичні огляди населення, застосування експертної оцінки повноти та якості надання медичної допомоги. Однак, відсутність розподілу відвідуваності за типами установ (рівнями обслуговування), цілі відвідування створюють значні труднощі при їх застосуванні у нормативно-дослідницьких роботах. Крім того, захворюваність, виявлена ​​в результаті додаткових медичних оглядівз урахуванням застосування експертного методу, як правило, не реалізується у вигляді звернень населення до закладів охорони здоров'я. Завдання планування, складовоюякого є нормування праці, полягає у найбільш раціональному поєднанні реальних можливостей закладів охорони здоров'я та прагнення максимально задовольнити потребу населення у медичній допомозі.

Визначення потреби населення тому чи іншому вигляді медичної допомоги з метою нормування виходить з вивчення трьох груп даних:

1. Матеріалів наукових досліджень про потреби населення в медичній допомозі.

2. Показників діяльності лікарів досліджуваних типів установ у 19 економіко-географічних регіонах країни, що використовуються як бази для збору матеріалів праці.

3. Показників діяльності лікарського персоналу у спеціально обраних установах, укомплектованих кадрами, які застосовують передові, прогресивні форми обслуговування, методи профілактики, діагностики та лікування.

Як правило, різниця у показниках відвідуваності між другою та третьою групою установ становить 15-20%. Наприклад, рівень відвідуваності населення до лікарів-фтизіатрів у міських диспансерах по установах другої групи становив 168 на 1000 населення, а третьої групи – 203.

Для порівняння цих даних з першою групою показників - науково розробленою потребою населення у тому чи іншому вигляді медичної допомоги - потрібне проведення відповідного аналізу та уточнення показника.

Це з тим, що у нормативно-дослідних роботах вивчається відвідуваність населення з тієї чи іншої спеціальності у конкретному типі установи. Потреба ж визначається загалом все населення усім етапах надання медичної допомоги. Перерахунки показників з урахуванням частки міських і сільських жителів, даних наукових досліджень про розподіл відвідуваності за етапами надання медичної допомоги дозволяють отримати єдиний сумарний показник, який відображає потребу населення за тим чи іншим видом медичної допомоги. Реалізація ж задоволення потреб населення з виду допомоги, що вивчається, залежить як від ступеня розвитку служби, так і від її доступності.

Зіставлення фактичних показників відвідуваності населення з даними потреби правомірно проводити лише загалом за всіма спеціальностями з урахуванням рівня розвитку спеціалізованих служб, оскільки можливе " недовантаження " у числі відвідувань з тієї чи іншої спеціальності може бути певною мірою компенсована вищими показниками діяльності з іншого, ширшій спеціальності. Проте й таке зіставлення неспроможна претендувати на повноту аналізу, оскільки враховується пропорційність чи можливі диспропорції розвитку амбулаторно-поліклінічної, стаціонарної та швидкої медичної допомоги.

Перспективний показник потреби населення в амбулаторно-поліклінічному обслуговуванні визначається на основі даних про фактичну відвідуваність населення в третій групі установ з ретроспективним аналізом показників відвідуваності за ряд попередніх років (3-5 і більше). Тоді середній приріст кількості відвідувань на рік розраховується як середньоарифметична величина за формулою:

a =	b - b_1		(2.2.1.)
	n

a – середньорічний приріст кількості відвідувань до лікарів;

b - рівень відвідуваності до лікарів цього розрахункового року;

b_1 - рівень відвідуваності до лікарів базисного, який зіставляється з розрахунковим року;

n - тривалість базового періоду у роках.

При цьому оптимальна величина нормативної потреби на перспективний п'ятирічний період визначається за такою формулою:

H = b + 5a

(2.2.2.)

Н – прогнозована відвідуваність до кінця 5-річного періоду.

У ряді випадків при становленні та розвитку нової лікарської спеціальності збільшення кількості відвідувань може відбуватися у геометричній прогресії та планування нормативної потреби на найближчий період здійснюється за допомогою екстраполяції експоненційного зростання відвідуваності:

H = b x (I +	b_2	)	n	<*>		(2.2.3.)
	100

b_2 - річний приріст кількості відвідувань у %%;

n - тривалість запланованого періоду роках.

<*>Г.А. Попов, 1974

Таким чином, величина показника відвідуваності, що приймається як вихідний при проектуванні нормативу посад лікарів амбулаторно-поліклінічних установ, ґрунтується на визначенні рівня відвідуваності та аналізі її динаміки.

Функція лікарської посади визначається тим обсягом роботи, який має бути виконаний у межах річного балансу робочого часу за цією посадою.

На продуктивність праці лікаря, що веде амбулаторний прийом, тобто на показник його навантаження, впливають різноманітні фактори: структура відвідувань за нозологічними формами, характером та тяжкістю патології, співвідношення первинних та повторних відвідувань, а також відвідувань, зроблених у зв'язку із захворюваністю, з профілем , диспансерним наглядом та ін; рівень кваліфікації лікаря, його технічна озброєність, наявність помічників, організація праці та ін. (Рис. 5). Середні витрати часу на I відвідування є інтегруючими величинами, у яких відбивається вплив різних факторів, що стосуються як характеру відвідування та віково-статевого складу хворих, так і форм і умов організації праці лікарів. Це передбачає розробку диференційованих норм праці та подальший розрахунок на цій основі єдиного навантаження з урахуванням різноманіття діяльності медичного персоналу.

Отримані в результаті укрупнення кінцеві дані про витрати праці, виражені в часі, дозволяють обчислити їх у показнику "відвідування", кількість яких за одиницю робочого часу (годину) визначає лікарське навантаження на амбулаторному прийомі (60 хв: М хв = Н).

Рис. 5

ФАКТОРИ, ЩО ВЧИТАЮТЬСЯ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ НОРМ ЗА ПРАЦЮ АМБУЛАТОРНО-ПОЛІКЛІНІЧНИХ УСТАНОВ

Надалі здійснюється перехід від показників витрат праці до показника "посада". В даний час показником та вимірником обсягу амбулаторно-поліклінічної допомоги у плані охорони здоров'я є "лікарська посада".

Число відвідувань, яке лікарська посада має виконати протягом року, називається функцією лікарської посади. Вона виражається формулою:

Ф = (A x t_а) + (B x t_b) + (C x t_с) х Б

(2.2.4.)

Ф - функція лікарської посади (кількість відвідувань);

А,В,С - навантаження лікаря на 1 годину роботи в поліклініці, під час проведення профілактичних оглядів, надання допомоги вдома відповідно;

t_а, t_b, t_с - число годин роботи на день на дані виду роботи;

Навантаження лікаря на прийомі в поліклініці та вдома регламентується розрахунковими нормами обслуговування для лікарів амбулаторно-поліклінічних установ, що затверджуються МОЗ СРСР або отриманими в результаті наукових досліджень. Річний баланс робочого часу визначається виходячи з кількості робочих днів на рік та тривалості робочого дня, відповідно до чинного трудового законодавства. Початок та закінчення роботи, розподіл робочого часу за видами діяльності протягом облікового періоду встановлюється графіком змінності (роботи), що затверджується адміністрацією за погодженням із профспілковим комітетом залежно від конкретних умов. Графік роботи лікарського персоналу може бути різним у різних закладах охорони здоров'я, а й у лікарів однойменної спеціальності однієї й тієї ж амбулаторно-поліклінічного учреждения. Розподіл робочого часу лікаря для амбулаторного прийому та допомоги хворим на дому повинен бути диференційований з урахуванням чисельності та вікового складу населення, рівня захворюваності та звертання за медичною допомогою, особливостей ділянки.

Оскільки норми обслуговування на 1 годину прийому в поліклініці, проведення профілактичних оглядів та надання медичної допомоги вдома нерівнозначні, функція лікарської посади різна залежно від графіка роботи за інших рівних умов.

приклад. Якщо в середньому лікар-терапевт дільничний протягом робочого дня витрачає 4 години на прийом у поліклініці, з них 1 годину на проведення профілактичних оглядів, а 2 години на надання медичної допомоги вдома, тоді

Ф = (5 х 3) + (7,5 х 1) + (2 х 2) х 282 = 7473 відвідувань.

За іншого графіка роботи у випадку, коли лікар-терапевт виділяє 2,5 години на прийом у поліклініці, 1 годину на профілактичні огляди та 2,5 години на надання допомоги вдома, планова функція лікарської посади складе

Ф = (5 х 2,5) + (7,5 х 1) + (2 х 2,5) х 282 = 7050 відвідувань.

Під час розробки нормативів лікарських посад амбулаторного прийому необхідно мати стабільний показник планової лікарської посади, стандартизований за всіма зазначеними параметрами. Таким вимогам відповідає переведення всіх видів відвідувань в одиниці, еквівалентні якомусь одному з них, наприклад, відвідуванням у поліклініці. Спосіб переведення до еквівалентних одиниць досить широко застосовується в економіці охорони здоров'я.

Розрахунок загальної кількості відвідувань в еквівалентних одиницях здійснюється за такою формулою:

П = А х 1 + Б х К_1 + З х К_2

(2.2.5.)

П – загальна кількість відвідувань в еквівалентних одиницях;

А – число лікувально-діагностичних відвідувань у поліклініці;

Б – число профілактичних відвідувань;

С - кількість відвідувань вдома;

К_1,2 - коефіцієнт переведення відповідних відвідувань у одиниці, еквівалентні відвідуванням у поліклініці.

За такого розрахунку планова функція посади лікаря-терапевта дільничного незалежно від графіка роботи становитиме 8460 відвідувань (5 х 6 х 282).

Усунути вплив різного графіка роботи лікаря протягом дня, місяця, року на величину функції посади та, відповідно, показника штатного нормативу можна і за допомогою іншого методичного підходу, розраховуючи середньозважену кількість відвідувань на 1 годину роботи за формулами:

П =	100						або		(2.2.6.)
	m	+	n	+	p
	M		N		P

П =	60															(2.2.7.)
	(	60	)	x m		(	60	)	x n		(	60	)	x p
		M			+		N			+		P
		100					100				100

П - середньозважена кількість відвідувань на 1 годину робота;

m, n, p - питома вага числа лікувально-діагностичних, профілактичних відвідувань та відвідувань вдома у загальній структурі відвідуваності у %%;

M, N, P - розрахункова норма навантаження на різні видивідвідувань.

Завершальним етапом розробки нормативного показника є перехід від вимірювача обсягу діяльності посади в числі відвідувань до вимірника "населення", зручнішому для практичного застосування. Розрахунок нормативу здійснюється за формулою:

Н =	П х Ч		(2.2.8.)
	Ф

Н – норматив лікарської посади;

П – показник відвідуваності на 1 мешканця на рік;

Ч - чисельність населення, яку розраховується норматив лікарської посади (10 тис., 100 тис.);

Ф – планова функція лікарської посади.

приклад розрахунку. Науковим дослідженням встановлено, що заплановане число відвідувань на 1 дорослого мешканця на рік до лікаря-терапевта дільничного становить 4,3 у тому числі 2,4 лікувально-діагностичних, 1,2 профілактичних та 0,7 відвідувань з надання медичної допомоги вдома (таблиця 5).

Таблиця 5

Розподіл відвідувань до лікаря-терапевта дільничного з розрахунку на 1 дорослого мешканця на рік

NN п/п	Вид відвідування	Кількість відвідувань	Структура відвідувань у %%	До	Число еквівалентних відвідувань
1	2	3	4	5	6
1.	Лікувальнодіагностичне	2,4	55,8	1.0	2.4
2.	Профілактичне	1,2	27,9	0,667	0,8
3.	На дому	0,7	16,3	2,5	1,75
	всього:	4,3	100,0		4,95

1 варіант розрахунку (за формулою 2.2.5). Функція посади лікаря-терапевта дільничного в умовних поліклінічних лікувально-діагностичних відвідинах становить 8460 відвідувань. Планове число умовних еквівалентних відвідувань виходить множенням числа різного роду відвідувань (гр. 3) на величину коефіцієнта (гр. 5) і становить 4,95 умовних відвідувань, що приймаються до уваги і тоді величина нормативу посади лікаря-терапевта дільничного дорівнює 5,9 посадам розрахунку на 10 тисяч дорослого населення:

Н =	4,95 х 10000	= 5,9
	8460

2 варіант розрахунку (за формулою 2.2.6). Середньозважена кількість відвідувань на 1 годину роботи лікаря-терапевта дільничного при даній структурі відвідувань складе 4,342:

П =	100					= 4,342
	55,8	+	27,9	+	16,3
	5		7,5		2

Такий же результат виходить при використанні формули 2.2.7 при розрахунку середньозваженого навантаження на 1 годину роботи.

П =	60												= 4,342
	(	60	)	x 55,8		(	60	x 27,9		(	60	x 16,3
		5			+		7,5		+		2
		100					100				100

Звідси функція посади лікаря-терапевта дорівнюватиме 7347 відвідуванням на рік (6 х 4,342 х 282) та величина штатного нормативу - 5,9 посад лікаря-терапевта дільничного з розрахунку на 10 тисяч дорослого населення:

Н =	4,3 х 10000	= 5,9
	7347

2.3. Нормування праці медичного персоналу лікарняних установ

Основним завданням стаціонарів лікувально-профілактичних установ є забезпечення повного обсягу обстеження та лікування хворого відповідно до матеріальних та кадрових можливостей у різні періоди його перебування у стаціонарі (надходження, обстеження, лікування, виписка) та на різних етапах надання допомоги (реанімація та інтенсивна терапія, активне лікування, доліковування та відновлювальне лікування) в умовах безперервності лікувально-діагностичного процесу протягом доби.

На величину витрат часу медичного персоналу під час обслуговування хворих у стаціонарі впливають численні чинники, основними з яких є: склад хворих за нозологічними формами захворювань; медичні заходи, що відповідають періоду перебування хворого у стаціонарі залежно від порядку надходження (планова чи екстрена госпіталізація); середня тривалість перебування у стаціонарі (рис. 6).

Крім того, ступінь задоволення потреб населення у стаціонарній допомозі за інших рівних умов надає опосередкований вплив на нормативи праці медичного персоналу лікарняних закладів.

Укрупнення показників навантаження працівника в залежності від зазначених факторів для отримання єдиного середньозваженого показника здійснюється, як і за нормування праці в амбулаторно-поліклінічних установах, ступінчастим методом.

Рис. 6

НОРМООБРАЗУЮЧІ ФАКТОРИ, ЩО ВЧИТАЮТЬСЯ ПРИ РОЗРОБЦІ НОРМ ПО ПРАЦІ У ЛІКАРНИЧИХ УСТАНОВАХ

Під час проведення цієї роботи дослідник застосовує різну послідовність розрахунків. Наприклад, першому етапі - визначаються витрати на обслуговування хворих з різними нозологічними формами захворювань з урахуванням віково-статевого складу госпіталізованих за періодами стаціонарного лікування.

Фотохронометражні спостереження, які зазвичай проводяться протягом двох тижнів, не завжди виявляють справжнє навантаження працівника по ряду робіт, що виконуються протягом року, особливо за рідко проведеними інструментальними і апаратними методами обстеження. У цьому випадку дані фотохронометражних спостережень доповнюються хронометражними вимірюваннями. При неможливості їх здійснення використовуються дані про тимчасові витрати, отримані від працівників, які безпосередньо здійснюють ці маніпуляції, дослідження. Кількість цих досліджень протягом року встановлюється на підставі показників робота підрозділу за календарний рік, що одержуються з "Карт обсягу діяльності медичного персоналу закладу охорони здоров'я" на основі даних облікової документації.

Так, наприклад, лікар-уролог, за даними фотохронометражних спостережень, ці види діяльності витрачає 30 хв., тобто. у середньому 1,2 хв. на одного хворого, що лікується. З "Карти обсягу діяльності..." встановлюється обсяг цих досліджень, він становить 0,8 обстежень на одного хворого, і, отже, розрахункові витрати часу на одного хворого середньої тривалості перебування його у стаціонарі 13 днів становитимуть 1,85 хв.

Таким чином, зіставлення даних безпосередніх спостережень з річним обсягом діяльності працівника дозволяє об'єктивніше встановити витрати його праці на ті чи інші види робіт.

Подальший розрахунок укрупненого показника здійснюється за такою формулою:

	М + К х М_л х (-2 -	n	) + М_в
М =		7			(2.3.1.)
	n -	n
		7

М - середньозважені витрати часу на безпосереднє обслуговування хворого для одного огляд (в хв.);

M_n - витрати часу лікаря на надання медичної допомоги хворому, що надійшов (в хв.);

М_л - витрати часу лікаря на надання медичної допомоги хворому, що лікується, в день огляду (в хв.);

M_в - витрати часу лікаря на надання медичної допомоги хворому, що виписується (в хв.);

К - коефіцієнт частоти лікарських оглядів хворих на розрахунку робочий день лікаря;

N – середня тривалість стаціонарного лікування (в днях);

7 – число днів у тижні.

Як правило, хворого, що знаходиться в стаціонарі, лікар оглядає щодня, тоді К = I. У ряді випадків через специфіку лікарської роботи та обслуговуваного контингенту кількість оглядів хворого на день відхиляється від одиниці в той чи інший бік. Так, у відділеннях (палатах) реанімації та інтенсивної терапіїУ пологовому відділенні протягом робочого дня лікар кілька разів здійснює опитування та обстеження пацієнта. У психіатричних лікарнях, санаторіях, відділеннях для лікування лікарський огляд можливий один раз на 2, 3 і більше днів, у дитячих санаторіях - один раз на 5 днів і т.д. Отже, коефіцієнт частоти огляду становить відповідно 0,5; 0,3 та 0,2.

Таким методом розраховується витрати лікаря, безпосередньо пов'язані з обслуговуванням хворого: опитування, огляд, надання медичної допомоги та ведення документації. Надалі визначається час протягом робочого дня, що витрачається на інші види робіт (допоміжна діяльність, службові розмови, переходи та ін.) та особистий час.

При нормуванні праці лікарського персоналу враховується і робота лікаря у вечірній та нічний час, у загальновстановлені вихідні та святкові дні (так звані чергування). Лікарське обслуговування хворих у цей час, як правило, забезпечується лікарями, посади яких передбачені штатними нормативами для цієї установи, у межах їхнього робочого часу за обліковий період. До цих робіт залучаються лікарі, які ведуть лікувальну роботу. До "черг" не залучаються лікарі-рентгенологи, зайняті виключно діагностичною роботою, лаборанти, бактеріологи. Ці лікарі можуть залучатися до так званих "черг" за своїми спеціальностями.

"Дежурство", тривалість якого не повинна, як правило, перевищувати 12 годин, здійснюється по лікарні в цілому, а у великих лікарнях, крім цього, та по групі відділень за наявності у групі не менше 200 ліжок. В закладах охорони здоров'я сільських районів та пологових будинках у містах можуть запроваджуватися " чергування вдома " .

Отримані дані витрат часу лікаря з усіх видів виконуваних робіт дозволяють обчислити їх у показнику "хворий" за формулою:

Н_б	Т - В - Д		(2.3.2.)
	М

Де Н_б – вимірювач показника "хворий" (навантаження лікаря на робочий день);

Т - тривалість робочого дня за цією посадою (у хв);

В - середній час протягом робочого дня, не пов'язаний з безпосереднім обслуговуванням хворих (хв);

Д - середній час, що виключається з тривалості робочого дня для виконання "черг" (в хв.);

М - середній розрахунковий час обслуговування 1 хворого (з формули 2.2.1.).

приклад розрахунку.

Лікар-терапевт витрачає в середньому щодня 15 хв. на одного хворого. Протягом місяця 24 години передбачається " чергування " , тобто. щоденне робочий часскорочується в середньому на 1:00; середній час протягом робочого дня, не пов'язаний із безпосереднім обслуговуванням хворих, становить 0,5 години, отже:

Для початку прийнятого до розрахунку штатів лікарняних установ показнику - " ліжко " , використовується наступний методичний прийом. Відомо, що планова тривалість роботи ліжка в році неоднакова в установах різного типу: для міських лікарень вона становить 340 днів, для сільських – 320, інфекційних – 310, пологових будинків – 300. Таким чином, протягом року частина лікарняних ліжок простоює, оскільки не зайнята хворими з низки причин. Тому, при переході від показника "хворий" до показника "ліжка" необхідно, з урахуванням запланованої тривалості зайнятості ліжка на рік, збільшити отриманий розрахунковий показник:

365 – число календарних днів на рік;

П - планова тривалість роботи ліжка на рік;

Таким чином, відмінною рисоюнормування праці лікарського персоналу лікарняних установ є те, що розрахункове навантаження встановлюється на робочий день, а не на плановий робочий рік, як це має місце у лікарів амбулаторно-поліклінічних установ (підрозділів).

Лікарняні установи належать до закладів охорони здоров'я з цілодобовим, безперервним режимом роботи, тому посади медичних сестер палатних та санітарок або санітарок-прибиральниць палатних плануються з урахуванням проведення лікувальних заходів, догляду, спостереження за хворими та забезпечення санітарно-гігієнічного режиму протягом усієї доби У зв'язку з цим особливістю нормування праці цих посад середніх та молодших медичних працівників є встановлення витрат робочого часу протягом доби. Проведення фотохронометражних спостережень, розрахунок структури робочого дня та витрат праці на хворого лише вдень призведе до завищення обсягу роботи медичного персоналу, оскільки інтенсивність лікування та догляду за хворими у різний час доби, як правило, суттєво відрізняється. Після визначення норми навантаження на розрахункове число ліжок планується посада, а цілодобовий пост. У наказах, що діяли раніше, за штатними нормативами лікарень і санаторіїв (NN 194-М, 282-М, 830) були затверджені різні норми навантаження на палатних медичних сестер і санітарок роздільно на денний і нічний час. В останні рокина певну кількість ліжок стали встановлювати одну цілодобову посаду, а керівникам закладів охорони здоров'я або структурних підрозділів надається можливість змінювати норми навантаження персоналу, зменшуючи їх у денний час та збільшуючи у вечірній та нічний час та вносити інші зміни залежно від конкретних місцевих умов.

В даний час під впливом науково-технічного прогресу та соціального розвитку трудових колективів у охороні здоров'я розширюється сфера застосування бригадної форми організації та стимулювання праці, яка має значні переваги перед індивідуальною роботою. Бригада є первинний виробничий колектив, який об'єднує працівників однієї чи кількох професій, що спільно виконують єдине виробниче завдання і пов'язані колективною відповідальністю, загальною моральною та матеріальною зацікавленістю в результатах праці. Щоб оцінити кінцевий результат праці колективу бригади, повинна бути розроблена колективна норма праці, яка є нормою на весь комплекс робіт, що виконуються бригадою, тобто комплексну норму.

Бригадна форма організації та оплати праці вносить нові елементи у роботу з нормування праці. При нормуванні колективного трудового процесу завдання встановлення індивідуальних норм часу різні види робіт перетворюється на завдання встановлення результативності праці колективу, здійснює трудовий процес у цілому. Найважливішою вимогою до нормування праці в бригадах є умова, що колективна норма для бригади не повинна дорівнювати сумі норм, які були закріплені за окремими працівниками до її створення, а бути дещо меншою за неї. Досягається це використанням у бригаді прогресивних форм організації, поділу та кооперації праці з досягненням повної та однакової зайнятості кожного члена бригади, широким поєднанням професій та функцій, залежністю оплати праці від ступеня участі працівника у трудовому процесі.

2.4. Нормування праці медичного персоналу допоміжної лікувально-діагностичної служби

Допоміжній лікувально-діагностичній службі у закладах охорони здоров'я відводиться значна роль. У структурі штатів медичного персоналу амбулаторно-поліклінічних та лікарняних установ ця служба займає до 25%, санаторно-курортних до 50%, а в деяких випадках і більше за всі посади.

Використання сучасних методик обстеження та лікування хворих пов'язано як з матеріально-технічною базою установи, її оснащенням обладнанням, приладами тощо, а також з рівнем підготовленості лікарів, їх знаннями про показання та протипоказання, можливості тих чи інших методів інструментальної діагностики та фізичні методи лікування. У зв'язку з цим для нормування надзвичайно важливим є визначення необхідного обсягу обстежень або лікувальних процедур, що відповідають характеру захворювання, стану хворого, типу установи та можливостям використання отриманої інформації у лікувально-діагностичному процесі.

Різне розуміння ролі та значення допоміжної служби в лікувальному процесі обумовлює ті протиріччя, що виникають у діяльності різних установ, що знаходить широке висвітлення у періодичній пресі та спеціальній літературі. Розробка ж нормативів праці вимагає не тільки обліку конкретного рішення про роль, місце і значення допоміжної служби, але й визначення необхідних витрат часу на кожен вид трудової діяльності.

Так, найбільш спірним є питання щодо ступеня участі лікарів допоміжної служби у лікувально-діагностичному процесі. Ряд організаторів охорони здоров'я обмежують діяльність лікарів цієї служби лише проведенням досліджень, інші вважають за доцільне ширше їх участь у постановці діагнозу, оцінці динаміки стану хворого. Спільне обговорення ходу обстеження та лікування хворого сприяє, на їхню думку, розширенню та поглибленню знань лікарів про можливості сучасних методик досліджень та вибору найбільш доцільного плану ведення хворого з урахуванням інформативної цінності кожного виду обстеження. Наприклад, при проектуванні штатного нормативу лікарів-фізіотерапевтів, з лікувальної фізкультури потрібно вирішити питання періодичності оглядів хворих цими лікарями під час проведення різних курсів лікування, тобто, сутнісно виникають самі питання взаємовідносин лікарів-фахівців і лікарів допоміжної служби. Фахівці вважають, що протягом курсу лікування фізичними методамихворий має бути тричі оглянутий лікарем відповідної спеціальності: на початку, середині лікування та після його закінчення. Фактично, як показують матеріали вивчення у 140 міських поліклініках, хворий відвідує лікаря-фізіотерапевта менше одного разу за курс лікування. Привертає увагу великий розмах коливань цього показника: від 0,2 до 3 відвідувань, тобто у одних установах вид фізіотерапевтичного лікування та кількість процедур призначає лікар, у інших - має місце направлення до лікаря-фізіотерапевта без вказівки виду лікування. Це свідчить про те, що немає чітких установок про роль лікаря-фізіотерапевта у лікувальному процесі, та підтверджує складність взаємовідносин лікарів, які здійснюють безпосереднє ведення хворих та лікарів допоміжної служби. При проектуванні чисельності посад лікарів-фізіотерапевтів, а також лікувальної фізкультури за основу приймається думка фахівців щодо необхідності триразового відвідування хворим зазначених лікарів.

Характерною особливістю проведення ряду інструментальних методів дослідження є поєднання і взаємозалежність дій лікаря та середнього медичного персоналу. При цій формі організації праці (бригадної) в одного з медичних працівників мимоволі може виникнути "простий" у роботі, що є резервом при нормуванні праці та має визначати необхідність зміни організаційної форми роботи: перерозподіл функціональних обов'язків, зміни етапності робіт тощо.

Велике значення для нормування праці має нерівномірність навантаження медичного персоналу допоміжної служби протягом року, а також рівень використання лікарями інформації, що отримується за допомогою діагностичних методів дослідження. У більшості випадків ця нерівномірність залежить від відмінності організаційних причин: нечітке визначення функціональних обов'язків окремих співробітників, недостатнє відпрацювання системи взаємозамінності та використання робочого часу персоналу, питання, пов'язані з матеріально-технічним забезпеченням роботи (ремонт, своєчасне забезпечення плівкою, реактивами) та ін. та неможливості надалі компенсувати цей невиконаний у дні вимушеного простою обсяг роботи.

Особливо гостро стоїть питання про обґрунтованість призначення відповідних досліджень та використання отриманої інформації. Так, значна питома вага про " незатребуваних " аналізів призводить до нераціональному витрачанню сил, засобів і робочого часу медичного персоналу лабораторій. Великий резерв у збільшенні обсягу роботи лабораторної служби полягає і у виключенні дублювання аналізів у різних типах установ та на різних етапах лікування. Проведене нами вивчення обґрунтованості лабораторних досліджень в одній із центральних районних лікареньМосковської області показало, що більш ніж половині всіх хворих, що надійшли в стаціонар у плановому порядку з хронічними захворюваннями і пройшли до надходження повне лабораторне обстеження, воно було повторено у перші 3 дні перебування в стаціонарі, що не було викликано необхідністю динамічного спостереження або постановки діагнозу.

На обсяг роботи працівників допоміжної служби впливають різні фактори, головними з яких є технічне оснащення, організаційні форми роботи установи (підрозділи), організація праці медичного персоналу, потреба у тому чи іншому виді обстеження чи лікування. Комплексне вивчення всіх факторів є обов'язковим за нормування праці цих працівників.

Провідним показником розробки нормативів посад медичного персоналу допоміжної служби є потреба населення, окремих його контингентів, хворих, госпіталізованих у тому чи іншому вигляді обстеження чи лікування.

Визначена в ряді наукових праць потреба населення в деяких видах досліджень, як правило, не диференціюється за етапами надання медичної допомоги, що є необхідним під час проектування нормативів, що відрізняються за типами установ. Що стосується експертної оцінки потреби у допоміжній службі, то у багатьох випадках використання цих матеріалів при нормуванні неможливе, оскільки експертиза майже завжди призводить до більш ніж подвійного збільшення фактично проведених досліджень, які не можуть бути забезпечені закладами охорони здоров'я протягом найближчих десятиліть.

Тому для розробки нормативів праці використовують показники діяльності установ, добре оснащених обладнанням, що широко впроваджують наукову організацію праці, сучасні методидіагностики та лікування, скоєні організаційні форми роботи. Відсутність у чинній статистичній звітності достатньої інформації щодо окремих досліджень та методик проведення визначає необхідність їх викопування з облікової документації на спеціально розроблені картки (додаток 1). Отримані в такий спосіб дані річного обсягу діяльності є основою під час проектування нормативів чисельності працівників.

Іншим показником для обґрунтування нормативу є розрахункові норми часу, виражені в одиницях часу чи умовних одиницях для проведення тієї чи іншої дослідження, лікувальної маніпуляції, процедури. Відмінності в часі, що витрачається на кожне дослідження, обумовлено не тільки видом дослідження, а й типом та маркою апаратури, на якій воно здійснюється, що зумовлює трудомісткість проведення цих нормативних робіт.

p align="justify"> При формуванні штатних нормативів медичного персоналу допоміжної лікувально-діагностичної служби за типами установ використовуються, як правило, розрахункові норми часу: на лабораторні клініко-діагностичні дослідження<1>на рентгено-діагностичні дослідження,<2>умовні одиниці на виконання фізіотерапевтичних процедур,<3>норми часу за масажем,<4>тимчасові норми навантаження лікаря та інструктора з лікувальної фізкультури,<5>розрахункові норми часу на стерилізацію виробів медичного призначення,<6>норми навантаження медичного персоналу лабораторій радіоізотопної діагностики,<7>патологоанатомічного відділення<8>та ін.

<1>Наказ МОЗ СРСР від 18.05.73 р. N 386

<2>Наказ МОЗ СРСР від 30.12.77 р. N 1172 та роз'ясненням до цього наказу від 11.07.80 р. N 101-10/35

<3>Наказ МОЗ СРСР від 21.12.84 р. N 1440

<4>Наказ МОЗ СРСР від 18.06.87 р. N 817

<5>Наказ МОЗ СРСР від 29.12.85 р. N 1672

<6>Наказ МОЗ СРСР від 30.08.85 р. N 1156

<7>Наказ МОЗ СРСР від 08.08.86 р. N 1029

<8>Наказ МОЗ СРСР від 23.10.81 р. N 1095

На підставі цих даних та результатів викопування кількості досліджень, процедур, здійснених в установі за рік, визначається річний обсяг діяльності структурного підрозділу за формулою:

Н_к	365	х Н_б		(2.3.3.)
	П

Т = SUM (n_1 x t_1 + n_2 x t_2 +... + n_1 x t_1)

(2.4.1.)

Т - річний обсяг діяльності, виражений у хвилинах чи числі умовних одиниць;

n – число досліджень, процедур;

t – у хвилинах або умовних одиницях на одне дослідження, процедуру.

Тоді, як у одному структурному підрозділі діють розрахункові норми часу, виражені як і хвилинах, і у умовних одиницях, Т визначається окремо за цими показниками.

Розрахунок необхідної кількості посад (W) на виконання річного обсягу роботи проводиться за формулою:

W =	Т		(2.4.2.)
	Б

Т - відповідає формулі 2.4.1;

Б – річний бюджет робочого часу посади.

Річний бюджет робочого часу посад медичного персоналу допоміжної лікувально-діагностичної служби може бути виражений, як вказувалося у відповідному розділі, у хвилинах або в умовних одиницях. Так, річний бюджет лікаря-лаборанта, лаборанта, лікаря та медичної сестриз функціональної діагностики становить 101910 хв., лікаря-рентгенолога – 66240 хв., медичної сестри з фізіотерапії 15000 умовних фізіотерапевтичних одиниць, медичної сестри з масажу – 8340 одиниць масажу.

Б101910

Як правило, показником, за яким визначається норматив посади медичного персоналу допоміжної лікувально-діагностичної служби в амбулаторно-поліклінічних установах є лікарські посади, які ведуть амбулаторний прийом, а в лікарняних та санаторних закладах – ліжко.

Норматив посад медичного персоналу допоміжної лікувально-діагностичної служби розраховується за такою формулою:

N =	F		(2.4.3.)
	W

N – норматив посади;

F - показник нормативу (число лікарських посад, що ведуть амбулаторний прийом або кількість ліжок);

W – відповідає формулі 2.4.2.

Таблиця 6

РОЗРАХУНОК РІЧНИХ ВИТРАКІВ ЧАСУ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ ЛАБОРАТОРІЇ НА ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Найменування дослідження	Кількість досліджень (n)	Час на 1 дослідження за хв. (t)		Загальні витрати часу (Т)
		для лаборанту	для лікаря-лаборанта	для лаборанту	для лікаря-лаборанта
Підрахунок лейкоцитарної формули	50000	2	6	50000 х 2 = 100000	50000 х 6 = 300000
Визначення групи крові	1000	5		1000 х 5 = 5000
Визначення амілази (діастази) у сечі	20000	15		20000 х 15 = 300000
Дослідження пунктатів пухлин	500	6	14	500 х 6 = 3000	500 х 14 = 7000
Усього:				100000 + 5000 300000 + 3000 = 435000	300000 + 7000 = 307000

Приклад розрахунку нормативу посади лаборанта амбулаторно-поліклінічної установи

Вказаний у попередньому прикладі обсяг роботи, що відповідає 4,268 посад лаборантів, здійснюється у поліклініці, що має 33,75 посад лікарів, які ведуть амбулаторний прийом:

Тобто. встановлюється норматив із розрахунку 1 посада лаборанта на 8 посад лікарів, які ведуть амбулаторний прийом.

Приклад розрахунку нормативу посади лаборанта лікарняного закладу

Зазначений обсяг роботи, що відповідає 4,268 посадам лаборантів, виконується у лікарні на 210 ліжок.

Ф х Д х Т х Ч

N – норматив посади;

Б – річний бюджет робочого часу посади;

Ф - оборот ліжка;

Д - частка хворих, які потребують досліджень, процедур (в %%);

Т - середньорозрахунковий чи нормативний час на 1 дослідження, процедуру, огляд;

Ч – число процедур, досліджень, оглядів на курс лікування.

Формула 2.4.4. зручна тим, що за її складовими можна певною мірою оцінювати організацію лікувально-діагностичного процесу, повноту та якість медичної допомоги хворим та проводити коригування, виходячи з експертних оцінок. Ця формула застосовна переважно під час проведення наукових досліджень про.

Приклад розрахунку

У стаціонарі оборот ліжка становить 20, з усіх хворих 30% потребує лікувального масажу, кількість умовних одиниць масажу на одну процедуру становить 2,2 од.; за курс лікування в середньому проводиться 12 процедур

N =	8340 х 100	= 52,6 ліжок
	20 х 30 х 2,2 х 12

Тобто. посада медичної сестри з масажу встановлюється на 50 ліжок.

При внесенні змін до одного з показників норматив змінюється. Так, якщо відбір хворих на лікування визначено не в 30, а 60%, то норматив посади становитиме 25 ліжок, при зменшенні середньої кількості процедур з 12 до 10-60 ліжок тощо.

У ряді випадків за нормування праці середнього медичного персоналу допоміжної лікувально-діагностичної служби використовується норматив співвідношення. Так, кількість посад рентгенолаборантів встановлюється відповідно до кількості посад лікарів-рентгенологів.

У основу діяльності поліклініки покладено територіально-дільничний принцип, тобто. надання медичної допомоги населенню, яке проживає на закріпленій території. Цей принцип збережено у роботі окремих лікарів; дільничний принцип для терапевтів та бригадний метод для інших фахівців, які так само, як і дільничні лікарі закріплюються за конкретним населенням. Таке закріплення дає багато переваг у створенні медичного обслуговування населення, головним у тому числі є повна поінформованість поліклініки та окремих лікарів населення, тобто. про демографічну ситуацію, захворюваність, умови життя, праці та ін. Першорядне місце, у підвищенні якості поліклінічної допомоги займає продумана науково обґрунтована система управління. Науково обґрунтоване управління завжди має починатися зі збору інформації та складання поточних та перспективних планів, які мають бути основою всього управління. Рекомендовані значення показника середньогодинного навантаження лікарів та показника річної функції лікарської посади за окремими лікарськими спеціальностями

Найменування лікарської спеціальності	Рекомендоване значення показника середньогодинного навантаження лікарів (число відвідувань на годину)	Рекомендоване значення показника функції лікарської посади (кількість відвідувань на рік)
Лікар загальної практики	4,0 (вдома - 1,5)	5106
Терапевт	4,0 (вдома - 1,5)	3996
Хірург	6,0	7925
Педіатр	4,0 (вдома - 2,0)	4440
Акушер-гінеколог	4,0	5283
Невролог	3,0	3962
Офтальмолог	5,0	6604
Отоларинголог	5,0	6604
Ендокринолог	3,0	3962
Кардіолог	3,0	3962
Психіатр	4,0 (вдома - 1,0)	4556
Інфекціоніст	4,0	3552
Фтизіатр	4,0 (вдома - 0,8)	3605
Онколог	3,0	3962

Ще на тему 34. Дільничний принцип поліклінічного обслуговування. Розрахункові норми часу у роботі поліклініки на медичний персонал та хворих. Планова функція лікарської посади на рік. Розрахунок чисельності середнього та молодшого медперсоналу на лікарську посаду.

1. ІІ. Завдання та функції лікаря-терапевта дільничної цехової лікарської ділянки
2. 18. Етичні норми спілкування із психічно хворими. Лікарська таємниця у психіатрії.
3. 38. Реорганізація амбулаторно-поліклінічної служби до. Організація роботи поліклінік за умов медичного страхування.
4. 48. Особливості та проблеми медичної допомоги сільському населенню. Сільська лікарська ділянка. Сільська дільнична лікарня категорії.
5. 55. Дитяча поліклініка, структура, завдання, принципи роботи. Головне завдання дільничного лікаря-педіатра. Основа профілактичної роботи. 3 групи дітей, які підлягають профілактичним оглядам. Основні розділи діяльності медичних працівників дошкільних закладів.

Оцінюється ступінь виконання поставлених завдань підрозділами поліклініки та установою в цілому, відображається відповідність наявних у поліклініці сил та засобів характеру та особливостям розв'язуваних нею завдань. Статистичний аналіз проводиться за схемою:

1) загальні дані про поліклініку;

2) організація роботи поліклініки;

3) профілактична робота поліклініки;

4) якість лікарської діагностики.

p align="justify"> Для обчислення показників діяльності поліклініки джерелом інформації є річний звіт (ф. 30).

Забезпеченість населення поліклінічною допомогоювизначається середнім числом відвідувань на 1 мешканця на рік:

число лікарських відвідувань у поліклініці (вдома) / число населення, що обслуговується. Таким же чином можна визначити забезпеченість населення лікарською допомогою загалом та за окремими спеціальностями. Цей показник аналізують у динаміці та порівнюють з іншими поліклініками. Показник навантаження лікарів на 1 год роботи:загальна кількість відвідувань протягом року// загальна кількість годин прийому протягом року.

Функція лікарської посади(ФВС) – це кількість відвідувань одного лікаря, працюючого однією ставку, протягом року. Розрізняють ФВС фактичну та планову:

1) ФВС фактична виходить із суми відвідувань протягом року за щоденником лікаря (ф.039/у). Наприклад, 5678 відвідувань на рік у терапевта;

2) ФВС планова має бути розрахована з урахуванням нормативу навантаження спеціаліста на 1 год на прийомі та вдома за формулою:

ФВД = (а хб ч в) + (а1 хб1 хв1),

де (а ч б ч в) - робота на прийомі; (а1 год б1 год в1) - робота вдома; а – навантаження терапевта на 1 годину на прийомі (5 осіб на годину);

б - число годин на прийомі (3 год); в – число робочих днів ЛПЗ на рік (285); а1 - навантаження на 1 год вдома (2 особи); б1 – кількість годин роботи вдома (3 год); в1 – кількість робочих днів ЛПЗ на рік.

Ступінь виконання ФЗД- Це відсоткове відношення фактичної ФВС до планової:

ФВС фактична год 100/ФВС планова.

На величину фактичної ФЗД та ступінь виконання впливають:

1) достовірність оформлення облікової форми 039/у;

2) стаж роботи та кваліфікація лікаря;

3) умови прийому (оснащення, укомплектованість лікарськими кадрами та середнім медичним персоналом);

4) потреба населення в амбулаторно-поліклінічній допомозі;

5) режим та графік роботи спеціаліста;

6) число опрацьованих фахівцем днів на рік (можливо менше через хворобу лікаря, відряджень тощо). Аналізується цей показник щодо кожного фахівця з урахуванням чинників, які впливають його величину (нормативи функції основних лікарських посад). Функція лікарської посади залежить не так від навантаження лікаря на прийомі або вдома, скільки від кількості пророблених днів протягом року, зайнятості та укомплектованості лікарських посад.

Структура відвідувань за фахом:кількість відвідувань терапевта год 100 // число відвідувань лікарів усіх спеціальностей (у N = 30–40 %).

Питома вага сільських жителів у кількості відвідувань поліклініки(%):

кількість відвідувань лікарів поліклініки сільськими жителями год 100/ загальна кількість відвідувань поліклініки.

Цей показник розраховується як загалом у поліклініці, і по окремих фахівців.

Структура відвідувань за видами звернень:

1) структура відвідувань щодо захворювань:

кількість відвідувань спеціаліста з приводу захворювань год 100/ загальна кількість відвідувань даного спеціаліста;

2) структура відвідувань щодо профогляду:

кількість відвідувань щодо профілактичних оглядів год 100 / загальна кількість відвідувань цього фахівця.

Цей показник дає можливість бачити основний напрямок роботи лікарів певних спеціальностей. Зіставляється співвідношення профілактичних відвідувань щодо захворювань в окремих лікарів з їх навантаженням та зайнятістю за часом протягом місяця.

Активність відвідувань на дому(%): кількість відвідувань лікаря вдома, зроблених активно год 100 / загальна кількість відвідувань лікаря вдома.

41. Дільничне обслуговування населення

Однією з основних форм поліклінічного обслуговування є територіально-дільничний принцип у наданні медичної допомоги населенню. Достовірність показників, що характеризують дільничне обслуговування населення, великою мірою залежить якості оформлення щоденника лікаря (ф. 39/у).

Середня чисельність населення на ділянці(терапевтичному, педіатричному, акушерсько-гінеко-логічному, цеховому та ін.):

середньорічна чисельність дорослого населення, приписаного до поліклініки/число ділянок (наприклад, терапевтичних) у поліклініці.

Показник відвідування дільничного лікаря на прийомі до поліклініки(%) є одним із провідних показників:

кількість відвідувань дільничного лікаря мешканцями своєї ділянки год 100 / загальна кількість відвідувань дільничних лікарів протягом року.

Показник дільничності на прийомі характеризує організацію роботи лікарів у поліклініці та свідчить про ступінь дотримання дільничного принципу надання медичної допомоги населенню, одна з переваг якого полягає в тому, що хворі ділянки повинні обслуговуватися одним, «своїм» лікарем («своїм» лікарем слід вважати дільничного терапевта у разі, якщо він постійно працює на ділянці або замінює іншого лікаря не менше 1 місяця).

Ділянка при обслуговуванні вдома:кількість відвідувань вдома, зроблених своїм дільничним лікарем год 100 / загальна кількість відвідувань вдома.

При достовірному оформленні (ф. 039/у) цей показник, як правило, буває високим і досягає за достатньої укомплектованості 90–95 %. Для аналізу стану медичної допомоги вдома з метою її корекції протягом року може обчислюватися щодо окремих дільничних лікарів і за місяцями.

При зниженні показників дільничності нижче 50-60% можна зробити припущення про низький рівень організації роботи або про неукомплектованість кадрами, що негативно впливає на якість амбулаторно-поліклінічного обслуговування населення.

Використовуючи дані, що містяться у щоденнику лікаря (ф. 039/у), можна визначити повторність амбулаторних відвідувань

число повторних відвідувань лікарів// число первинних відвідувань цих же лікарів. Якщо цей показник високий (5–6%), можна думати про необґрунтованість призначуваних лікарями повторних відвідувань через недостатньо вдумливе ставлення до хворих; дуже низький показник (1,2–1,5 %) свідчить про недостатньо кваліфіковану лікувальну допомогу в поліклініці та про те, що основна мета повторного відвідування хворих – відмітка листка непрацездатності.

42. Диспансерне обслуговування населення

Джерелом інформації з періодичних оглядів є «Карта, що підлягають періодичному огляду» (ф. 046/у).

Повнота охоплення населення профілактичними оглядами(%):

число фактично оглянутих ? 100/число підлягають огляду за планом.

Частота виявлених захворювань(«патологічна ураженість») розраховується за всіма діагнозами, які вказуються у звіті на 100, 1000 оглянутих:

кількість захворювань, виявлених при профоглядах ? 1000/загальна кількість оглянутих осіб.

Цей показник відображає якість проведення профілактичних оглядів і вказує, як часто зустрічається виявлена ​​патологія в середовищі оглянутих або в середовищі населення району діяльності поліклініки. Більш детальні результати профілактичних оглядів можна отримати шляхом розробки «Карт диспансерного спостереження» (ф. 030/у). Це дозволяє даний контингент хворих оглянути за статтю, віком, професіями, стажем роботи, тривалістю спостереження; крім того, оцінити участь у оглядах лікарів різних спеціальностей, виконання належної кількості оглядів на одну особу, результативність оглядів та характер заходів, проведених з метою оздоровлення та обстеження цих контингентів.

Функція лікарської посади(ФВС) – це кількість відвідувань одного лікаря, працюючого однією ставку, протягом року. Розрізняють ФВС фактичну та планову:

1) ФВС фактична виходить із суми відвідувань протягом року за щоденником лікаря (ф.039/у). Наприклад, 5678 відвідувань на рік у терапевта;

2) ФВС планова має бути розрахована з урахуванням нормативу навантаження спеціаліста на 1 год на прийомі та вдома за формулою:

ФВД = (а хб ч в) + (а1 хб1 хв1),

де (а ч б ч в) - робота на прийомі; (а1 год б1 год в1) - робота вдома; а – навантаження терапевта на 1 годину на прийомі (5 осіб на годину);

б - число годин на прийомі (3 год); в – число робочих днів ЛПЗ на рік (285); а1 - навантаження на 1 год вдома (2 особи); б1 – кількість годин роботи вдома (3 год); в1 – кількість робочих днів ЛПЗ на рік.

Ступінь виконання ФЗД- Це відсоткове відношення фактичної ФВС до планової:

ФВС фактична год 100/ФВС планова.

На величину фактичної ФЗД та ступінь виконання впливають:

1) достовірність оформлення облікової форми 039/у;

2) стаж роботи та кваліфікація лікаря;

3) умови прийому (оснащення, укомплектованість лікарськими кадрами та середнім медичним персоналом);

4) потреба населення в амбулаторно-поліклінічній допомозі;

5) режим та графік роботи спеціаліста;

6) число опрацьованих фахівцем днів на рік (можливо менше через хворобу лікаря, відряджень тощо). Аналізується цей показник щодо кожного фахівця з урахуванням чинників, які впливають його величину (нормативи функції основних лікарських посад). Функція лікарської посади залежить не так від навантаження лікаря на прийомі або вдома, скільки від кількості пророблених днів протягом року, зайнятості та укомплектованості лікарських посад.

Структура відвідувань за фахом:кількість відвідувань терапевта год 100 // число відвідувань лікарів усіх спеціальностей (у N = 30–40 %).

Питома вага сільських жителів у кількості відвідувань поліклініки(%):

кількість відвідувань лікарів поліклініки сільськими жителями год 100/ загальна кількість відвідувань поліклініки.

Цей показник розраховується як загалом у поліклініці, і по окремих фахівців.

Структура відвідувань за видами звернень:

1) структура відвідувань щодо захворювань:

кількість відвідувань спеціаліста з приводу захворювань год 100/ загальна кількість відвідувань даного спеціаліста;

2) структура відвідувань щодо профогляду:

кількість відвідувань щодо профілактичних оглядів год 100 / загальна кількість відвідувань цього фахівця.

Цей показник дає можливість бачити основний напрямок роботи лікарів певних спеціальностей. Зіставляється співвідношення профілактичних відвідувань щодо захворювань в окремих лікарів з їх навантаженням та зайнятістю за часом протягом місяця.

Активність відвідувань на дому(%): кількість відвідувань лікаря вдома, зроблених активно год 100 / загальна кількість відвідувань лікаря вдома.